Платформа - Мішель Уельбек

Можна підтримувати в собі життя з почуття помсти. Багато людей живе саме так. Іслам зламав моє життя і, звісно, він був тим чимось, що я мав право ненавидіти. Упродовж кількох наступних днів я намагався пробудити в собі почуття ненависті до мусульман і досяг у цьому деяких успіхів. Тоді я знову почав стежити за міжнародними подіями. Щоразу, коли я дізнавався, що якийсь палестинський терорист чи палестинський підліток або дитина, а іноді вагітна палестинська жінка пали від куль у секторі Газа, я здригався, радіючи, що ще одним мусульманином у світі стало менше. Так можна жити.

Одного вечора в барі готелю зі мною заговорив якийсь йорданський банкір. Будучи дуже ввічливою людиною, він захотів пригостити мене пивом; мабуть, на нього почало тиснути таке вимушене ув’язнення в готелі. «Зауважте, я розумію людей, не можна їм нічим дорікати, — почав він. — А ми спробували. Тут іслам, чужа релігія, заради якої мусульмани витрачають сотні мільйонів доларів на будівництво мечетей. Причини таких колосальних витрат нам незрозумілі, не враховуючи, звісно, наслідків терактів…» Побачивши, що я його уважно слухаю, він замовив ще келих пива і ще більше осмілів. «Проблема мусульман полягає в тому, — продовжував він, — що рай, який обіцяв пророк, уже існує тут: на нашій планеті є місця, де красиві, доступні і хтиві дівчата спокусливо танцюють, розважаючи чоловіків, де можна вдосталь скуштувати цього нектару і сп’яніти від нього, слухаючи музику небес. У радіусі п’ятсот метрів від нашого готелю таких місць близько двадцяти. Туди легко потрапити, не треба дотримуватись семи заповідей віруючих мусульман, зокрема, не треба вести священну війну. Досить просто заплатити кілька доларів. Щоб зрозуміти все це, не треба навіть мандрувати. Досить просто мати супутникову антенну». Він був упевнений: мусульманська система приречена. Капіталізм за своєю хижацькою суттю сильніший. Вже зараз молоді араби мріють лише про їжу та секс. Дарма вони іноді намагаються переконати людство у зворотному, їх таємне бажання — це долучитись до американського способу життя: агресивність деяких мусульман — лише ознака безсилої заздрості. На щастя, дедалі більше людей повертаються спиною до ісламу. Моєму співбесіднику не так пощастило, він уже старий і змушений був усе своє життя жити в релігії, яку всім серцем зневажав. Я був у схожому становищі: безперечно, настане день, коли світ звільниться від ісламу, але для мене буде вже надто пізно. Зараз у мене забрали життя. Це я раніше жив, протягом кількох місяців, що вже не так і погано. Мало хто може сказати про себе таке. Відсутність жаги жити, на жаль, не означає появи жаги вмерти.

Ще раз я побачив банкіра наступного дня перед його від’їздом до Амана. Він мусить чекати рік, щоб повернутися сюди. Я був скоріше радий, що він ще, бо тому знову захотілось би поговорити зі мною, а така перспектива мене зовсім не втішала: мені зараз дуже важко підтримувати розумні розмови. Крім того, не було ніякого бажання опікуватись проблемами інших людей, навіть чути про них я не хотів. Проте наша коротка бесіда глибоко переконала мене: іслам приречений. Щойно починаєш розмірковувати на цю тему, як цей факт стає очевидним. Такого висновку мені виявилося досить, щоб заглушити ненависть. Відтоді я знову повністю перестав цікавитися світовими подіями.

4

У Папайю приїжджають не для того, щоб змінити життя, а щоб завершити його у більш-менш прийнятних умовах. Або, якщо висловлюватися не так жорстко, щоб зробити перерву, довгу перерву, яка може стати остаточним кінцем. Цими поняттями оперував один п’ятдесятирічний гомосексуаліст, якого я зустрів у ірландському пабі. Він зробив успішну кар’єру верстальщика в масових друкованих виданнях, спромігся зробити деякі заощадження. Десять років тому він помітив, що в його житті почалися проблеми: він, як і раніше, ходив у нічні клуби, у ті ж нічні клуби, що й завжди, але все частіше він повертався звідти незадоволений. Звісно, він був спроможний заплатити за свої розваги, але якщо вже до цього доходило, то він усе ще надавав перевагу азіатам. Він вибачився переді мною за такий відступ і висловив надію, що я не побачу в його словах расистського підтексту. Ні, ні, звісно, я все розумію: не так принизливо заплатити людині, яка несхожа на тих, кого раніше можна було з легкістю спокусити, і котра не навіває жодних спогадів. Якщо за сексуальність треба платити, було б краще, коли б ця сексуальність була нерозрізненою. Кожен знає, що перше, що людина відчуває у присутності представника іншої раси, — це саме таке відчуття нерозрізненості, яке фізично знайоме майже всім людям. За кілька місяців цей ефект зникає. Шкода, бо така ситуація повністю відповідає реальності: люди, по суті, дуже схожі один на одного. Так, їх можна розділити на самців і самок. При бажанні можна видокремити різні вікові групи. Але будь-яка подальша спроба видокремити інші категорії буде ознакою особливої форми педантизму, пов’язаного, можливо, з нудьгою. Людина, яка нудьгує, намагається розвинути рамки цих категорій, побудувати ієрархічні відносини. Саме така поведінка притаманна цим людям. За словами Хатчінсона та Роулінса, розвиток систем ієрархічної домінанти у тварин не відповідає жодним практичним цілям та селекційним перевагам. Стосовно людей — це просто засіб боротьби із вбивчою життєвою нудьгою.

Отже, колишній верстальник мило доживав своє життя педика, користуючись сексуальними послугами вродливих струнких і мускулястих хлопчиків-мулатів. Раз на рік він їздив до Франції відвідати родину та кількох друзів. «Сексуальне життя стало менш бурхливим, ніж я міг собі уявити», — розповідав він. У світ він виходив один-два рази на тиждень, не більше. Минуло вже шість років, як він оселився в Патаї. Велика кількість різноманітних і дешевих сексуальних пропозицій, як це не дивно, зменшила його бажання. Щоразу відвідуючи нічний клуб, він був упевнений, що без проблем зможе засадити і відсмоктати у вродливих хлопців, а ті, у свою чергу, вправно зможуть дати йому сексуальне задоволення. Будучи цілком переконаний у повному успіхові таких стосунків, він міг зосередитися на підготовці до кожного свого виходу у світ: він покидав помешкання нечасто, помірно користуючись своїми можливостями. У цю мить я зрозумів, що він вважає, начебто я знаходжусь у еротичній ейфорії від перших тижнів перебування на острові, і він бачить у мені гетеросексуальний варіант себе колишнього. Я не став його переконувати. Він поводився дуже мило, заплатив за пиво і дав мені різні адреси, де здавали у найом житло на довгий термін. Наостанок він сказав, що