Блискавична для ельфа - Марита Полл

— Я не думаю Гварете, я знаю. 

— Не поділишся? — спитав Гварет.

— Коли ми повернулися з кордону, я пішов поговорити з Аранелем. Двері в його кабінет були прочинені, і я почув дивну розмову. Король сказав співрозмовнику, що бастард йому ще прийде в нагоді, коли прийде час відвозити дівчат до Жерхена. 

— Він мав на увазі Сарила? 

— Так. Але знаєш, що найцікавіше? Коли я зайшов до кабінету, то Аранель був один. 

— Думаєш, цей таємничий співрозмовник пішов таємним проходом? 

— Після того, як ви з Квілом виявили ці самі проходи, не сумніваюся. Нам би тільки знайти цього таємничого співрозмовника і допитати його. Думаю, ми б багато від нього дізналися про зникнення дівчат з відбору. 

— Ти не зміг вирахувати його залишкову магію? – здивувався Гварет. 

— У тому й річ, що не зміг. Навіть людина без магії залишає слід, а тут нічого, тільки моя темрява трохи захвилювалася. Але я списав це на невизначеність та хвилювання від почутого. 

— А якщо вона зрозуміла, хто це? 

— Ні. Я зрозумів би. 

— Але тебе ще хвилює, щось? Я ж бачу. Ти повернувся від Королеви сам не свій. 

— Аранель сьогодні сказав, що мати намагалася його вбити в дитинстві. 

— І ти йому повірив? Королева найдобріша і найсвітліша ельфійка, у всьому королівстві. 

— В тому то й справа. Королева зізналася. Але нічого не може розповісти. На неї наклали Заклинання мовчання. 

— Ого! Чи є зачіпки хто це зробив? 

— Є. І найближчим часом, я збираюся навідатися до північного палацу. 

— Колишній король? Не може бути! 

— Може. Якщо мати намагалася вбити Аранеля, а батько знав і зупинив її, то міг. 

— Але навіщо приховувати, що королева намагалася вбити майбутнього Короля? 

— Мені здається, що хотіли приховати мотив матері, а не її вчинок. Вона не просто так це зробила. До того ж, Аранель постійно намагається мене вбити. Із п'яти років. І мало хто про це знає. 

— Я теж не можу зрозуміти його мотивів. Наче він боїться, що ти забереш його трон. Темний не може бути королем. 

— Помиляєшся. Арателла була темною. 

— Простий збіг обставин. Її світла сестра, померла під час народження, батько теж помер. А інших спадкоємців та ще й світлих у нього не було. 

— Так воно так, але її самі Боги визнали Істинною Королевою. І ще це пророцтво. Його змінили. 

— Що? – здивувався Гварет. — Я щось пропустив? 

— Ні, друже, не хвилюйся. Татії снився Целус, і він сказав, що пророцтво з'явилося сто років тому, але його хтось приховав. І сам Целус потрапив у пастку саме тоді. 

— І що у справжньому пророцтві? 

— Я дослівно не знаю, але Татія стверджує, що в ньому йдеться про темного короля, а не про світлого. 

— Хіба це можливо? 

— Не знаю, але в архівах Арателли, я знайшов сувій. У ньому говориться, що сила бога неба, з'єдналася з пітьмою Королеви, і так вони змогли загнати Тінь у в'язницю. 

— Хм… Якщо це так, то може справді, Король має бути темним? Тоді це пояснило б вашу з лурою Татією, тягу один до одного. І те, як ви відчуваєте один одного. 

— Я народився другим. Тож не можу бути королем. 

— Ти впевнений в цьому? Може королева хотіла відновити справедливість, тож і намагалася вбити Аранеля? Адже після народження твоєї сестри цілителі сказали, що королева більше не зможе зачати. І спроби Аранеля убити тебе. 

— Ніколи не ставив такі запитання перед собою. Але в будь-якому разі батько дасть мені на них відповіді. Він більше не в змозі контролювати мою силу, як у дитинстві. 

— Влаштуєш йому допит із пристрастю? 

— Можливо.

ТАНЯ

Я повернулася до кімнати, зняла туфлі і штовхнула їх ногою. 

— Уууууу! – закричала щосили. 

На мій крик вискочили дівчата, злякавшись. 

— Що трапилося? – в один голос спитали вони. 

— Цей гад вухатий, зажадав, щоб я роздяглася! Бо бачите він хоче перевірити, чи задовольнить його моє тіло, чи навпаки викличе огиду! Уууу, вбила б! Сволота! 

— Ем! Ти про кого? - запитала Лейра. 

— Про цього вінценосного гада! 

— Про Короля, чи що? - усміхнулася Лейла. 

— Про нього самого! 

— Ой, та знайшла через що засмучуватися. Не здивуюсь, якщо він це кожній учасниці каже. У нього десять фавориток одночасно. Кобель! – обійняла мене Лейла. 

— Ось ось! Не бери в голову. Краще розкажи, як викрутилася? - запитала Лейра. 

— Сказала, щоб він теж роздягся. Адже я теж маю право побачити тіло майбутнього чоловіка. Може воно мені не сподобатися. 

— Що так і сказала? - здивувалася Лейла. 

— Ага. 

— Ну, подруго ти і даєш! – засміялася Лейра. 

— А хай знає наших! Землянки ніколи не здаються, і ні перед ким не прогинаються! 

Я пішла в кімнату і роздяглася. Цей день був дуже насиченим та вимотуючим. 

У Араторна теж схоже якісь проблеми. Я відчувала його роздратування та злість, але ні чим не можу йому допомогти. 

Я лягла раніше і майже відразу заснула, але посеред ночі мене розбудив поцілунок у вушко. 

— Араторне! - промуркотіла і повернулася до чоловіка. 

— Ти така спокуслива, коли спиш! 

— Тільки коли сплю? - посміхнулася йому. 

— Завжди. Але коли спиш, особливо. 

— Ти мені лестиш! 

— Навіть не збирався. 

— У тебе щось сталося? Я сьогодні відчула твою злість. - запитала те, що турбувало. 

— Не хочу тебе втягувати в це. Поки сам не розберуся. 

— Щось серйозне? 

— Сімейні проблеми. Завтра вранці я вирушаю до північного палацу. Хочу поговорити із батьком. 

— Коли повернешся? 

— До вечора. А сьогодні, якщо дозволиш, то я хотів би залишитися з тобою до ранку. А потім згадувати цілий день твоє тепло та твій запах. 

— І хто з нас хитра лисиця? – засміялася я. 

— Не розумію про що ти! 

А вранці я прокинулася, як завжди на одинці. Якщо не рахувати Джинні, яка лежала на краю ліжка, біля моїх ніг. 

— І що ти тут робиш, моя гарна? – я почухала кішку за вушком, а та лише смішно позіхнула. — Нудьгуєш без нього, так? - я мала на увазі Квіла, і Дженні мене зрозуміла. Сум по-улюбленому ні з чим не переплутати. 

Цілий день я провела читаючи книгу, яку знайшла на тумбі, з запискою від темного. 

Книга була про історію королівства Елатель, а в записці Араторн рекомендував прочитати її. 

Перервалася я лише на перекушування, і для примірки костюма для завтрашнього випробування. Полювання. І що мені робити на цьому полюванні? Зброєю я не володію, а вбивати беззахисних тварин, у мене рука не підніметься. А якщо полювання буде ще й кінним, то це взагалі треш! Де я, а де сідло?