Блискавична для ельфа - Марита Полл

ТАНЯ

— Не знаю, як я пройду це випробування! - поділилася з подругами, крутячись перед дзеркалом і розглядаючи брючний костюм, пошитий дівчатами. 

Костюм складався із шкіряних чорних, облягаючих штанів, білої сорочки та червоного шкіряного корсету. Зараз я більше нагадувала піратку, ніж мисливця. Піратського капелюха тільки не вистачає і об'ємних кілець у вухах. Високі шкіряні чобітки до колін, без підборів, завершували образ. Мені подобалося. 

— Як і всі. - підтримала мене Лейра. 

— Та я не те, що в сідлі жодного разу не сидів, я коня живого жодного разу не бачила. 

— Ну, так і не на коні поїдеш на полювання. - буденно сказала Лейла. 

— Що ти маєш на увазі? - насторожилася від її слів. 

— Так полювання на оленях минає. Це і можливість показати на що наречена здатна і довести, що майбутня королева зможе гідно триматися верхи на олені. Король також їздить на олені. - приголомшила Лейла. 

— Ага, бо коней боїться. А ще випендритися хоче. - додала Лейра. 

— Ну, в аристократів свої чудасії. – відповіла сестрі Лейлі. 

— Ти хотіла сказати, у психів свої чудасії?! - поправила я подругу. 

— Ну, одне одному не заважає. - погодилася вона на мій вислів. 

— І що мені робити? Гаразд, бог із ним, із цим сідлом та оленем. А як бути зі зброєю? Я ж не мисливець та й зброю в руках ніколи не тримала. 

— Ось із цим справді проблема! – хмикнула Лейла. 

— І що тепер робити? – сіла на ліжко Лейра. — Ми також не вміємо. Може Гварета попросити, чи Ульвена, хай тебе навчать азам? 

— Ага, азам стріляти у темряві! – я кивнула на вікно, за яким уже опускалася ніч. — Та й випробування розпочнеться рано-вранці. За всього бажання я нічого не зможу навчитися. 

— Може, Його Сяйство щось придумає? – припустила Лейра. 

— Все одно підсумок той самий. І чим я тільки думала, коли вирішила сьогодні історію Елателя почитати? Треба було з самого ранку, попросити когось повчити мене. Я навіть не знаю, з якою зброєю тут зазвичай на полювання вирушають. Із рушницею? Із луком? 

— З арбалетом! - втішила Лейла. 

— Ще краще! – я впала на ліжко, поряд із Лейрою. 

— Думаю лурд Араторн, щось придумає. 

І він вигадав. А точніше за нього давно все вигадали. 

Коли Араторн дізнався про мою біду, то привів мене до будівлі на кшталт тиру. Тут теж були мішені, лише круглі, дерев'яні та стояли на спеціальній підставці. А не як у кіно показують, паперові мішені, які від'їжджають на певну відстань і в них потрібно потрапити до контуру людини. 

— Це жіночий арбалет. Він, звичайно, теж важкий, але не такий великий. - Араторн простягнув мені арбалет. 

— Що мені робити з ним? - я відмовилася його взяти. 

— Вчитися стріляти. 

— Я не це мала на увазі. - усміхнулася йому. 

— Важливо правильно зарядити арбалет, - сказав чоловік, дістаючи стрілу з сагайдака за плечем. — Якщо перекосити тятиву, то стріла отримає нерівномірний імпульс і полетить не туди. Спочатку опусти арбалет. 

Я уважно слухала, спостерігаючи за процесом. Раз Араторн задумав вчити мене стрільбі, не заспокоїться, поки не досягне мети. 

— Вставляємо стрілу, — коментував він свої дії, — і посуваємо до тятиви. Все. Арбалет заряджений. 

Араторн підняв руку і вистрілив, не прицілюючись. Стріла потрапила до центру мішені. 

— Тепер ти, - він простяг мені арбалет і стрілу. 

Важкий. Я ледве тримала його двома руками. І це ще полегшений жіночий варіант. 

Якийсь час я заряджала арбалет. Араторн – терплячий учитель. Він кілька разів повторив усе спочатку, допомагав мені та хвалив, якщо в мене хоч щось виходило. Під його керівництвом я справлялася все краще та краще, і нарешті чоловік вирішив, що можна перейти до стрілянини. 

— Встань у півоберта, впираючись на обидві ноги, — він узяв мене за талію і розвернув. — Притисни лівий лікоть до боку і знизу підтримуй арбалет. 

Чоловік стояв у мене за спиною. У якийсь момент спроби надати моєму тілу правильне становище перетворилися на обійми. 

— Що ти робиш? - запитала зніяковівши. 

— Навчаю тебе стрільбі з арбалета. А хіба не схоже? 

— Ні. Не схоже. 

— Ти мене підловила. Я скучив. 

Араторн розвернув мене до себе обличчям і поцілував. 

— Може, ти мене ще й верховій їзді навчиш? - запитала, відриваючись від його губ. 

— Боюсь, із цим у мене теж проблеми. Я віддаю перевагу відчувати під сідлом свого жеребця, а оленя полюбляю на столі. Під винно-сливовим соусом. 

Ми засміялися. 

— Можу показати, як триматися в сідлі, не більше. Все одно не встигнеш навчитися. Вже пізно. 

— Ну, хоч так. Це більше ніж нічого. - погодилася зі словами темного. 

Ми ввійшли в стайню і Араторн вивів величезного чорного жеребця зі стійла. 

Масивне тіло, потужні ноги, довга грива, що звисає до землі. Я таких навіть по телевізору не бачила. Красень. 

— Познайомся, це Морок. - взявши мене за руку, Араторн поклав мою долоню, жеребцеві на морду. Той лише пирхнув, але не відсторонився. — Він відчуває, що ти мені дорога. Інших до себе Морок не підпускає. 

Араторн сам осідлав Морока. 

— Перед посадкою на коня потрібно перевірити натяг підпруг. Ось так! - Араторн показав, як це робиться. — Якщо це потрібно, то путлище підпруги підтягують. Підганяємо довжину путлищ під свій зріст. 

Араторн узяв жеребця під вуздечки. 

— Повертаєшся обличчям до лівого боку коня. – продовжив темний, а я дотримувалася його вказівок. — Правою рукою перекидаєш привід через голову коня на шию, вирівнюючи та підтягуючи привід. Ось так! Ліву руку накладаєш на привід і шию коня із захопленням пасма гриви, або за передню луку сідла, якщо це не кінь. Зроби напівоборот направо, правою рукою бери за стремено, повернувши його зовнішньою стороною до себе, і встав ліву ступню в стремено. Так все вірно! Якщо зараз кінь рушить, то тобі доведеться стрибати за ним на одній ніжці. Тому, поставивши ногу в стремено, потрібно з першої спроби швидко сідати у сідло. Незважаючи ні на що. Для цього правою рукою берись за задню луку і одночасно з поштовхом правої ноги і допомогою рук виходь в упор на ліву ногу, витягнувшись на стременах. Розумниця! Тепер перенось праву руку на передню частину сідла, так, а тепер перекидай пряму праву ногу через круп коня, одночасно розвертаючись обличчям вперед і плавно опускайся в сідло. Виставляй праву ногу в стремені і розбирай привід. Чудово впоралася! А тепер запам'ятай, намагайся не чіпляти за сідло чоботом, круп у коня найнедоторканіше місце, через це можливий прояв не задоволення. Тепер спробуй без підказок. 

— А як мені злізти? 

— Щоб злізти, упрись долонями обох рук у передню луку. Витягни обидві ноги зі стремен. Тепер нахили трохи корпус вперед і махом обох ніг, зроби зіскок на ліву сторону. Правильно. Можна, звичайно, зіскочити і махом тільки правої ноги, через круп коня, але для новачка це може бути небезпечно. І головне, переконайся щоб кінь повністю зупинився. Тепер у сідло. 

Я повторила те саме, що й до цього, тільки сама, без жодних підказок. Потім Араторн показав як спрямовувати коня і сказав проїхатися стайнею. 

— Тримай спину прямо. Коли ти сильно нахиляєшся, йде навантаження на шию коня, і на твою спину. Не потрібно завдавати обом незручність. 

Я проїхалася кілька разів туди-сюди по стайні, а потім Араторн сказав, що для початку достатньо і тим більше, що вже далеко за північ. 

— Ти чудово впоралася. І з арбалетом, і з сідлом. - сказав Араторн, коли я після ванної, залізла до нього під ковдру. 

Так-так, темний знову залишився ночувати у мене.