Непокірний трофей - Олена Гуйда

- Якщо з ними Хельда, то я не можу ручатися, що я вийду з цієї битви переможцем. Вона єдина, хто знає, як раз і назавжди позбавити мене життя. І коли я піду до праотців, вона прийде в Орлей. А ти знаєш, на що здатна Снігова відьма, захмелівши від крові і битви. Вона не пощадить нікого, особливо Адріану. Кнут зітхнув і скрипнув зубами одночасно, визнаючи правоту слів Торема.  Але і відпускати його зовсім не хотілося.

 - Я зроблю все, що буде в моїх силах, - глухо пообіцяв він.

 І ледь Рем хотів щось ще додати, як у двері коротко постукали швидко і по-військовому чітко.  А через мить до кабінету увійшов пірей Таліс.  Вклонився, притиснувши праву руку до грудей, і відразу перейшов до справи:

 - Я можу з вами поговорити, кіріос Торем?  - запитав він, кинувши швидкий погляд на Кнута.

 - Слухаю вас, пірей, - кивнув Торем, жестом пропонуючи йому сісти, але Таліс хитнув головою.

 - Воїни Елехоріі з дозволу принцеси теж хотіли б долучитися до вашого війська.  У наших інтересах відстояти Орлей і... відвоювати Елехорію.

 - Чи не краще залишитися і захищати свою принцесу?  - запитав Торем.

 - Для цього вистачить і чотирьох-п'яти десятків воїнів.  Решта чотири сотні можуть долучитися до вашого війська.

 Торем насупився.

 - Звідки такі сили?  Вас в місті ледь півсотні.

 - Більшість осіла в долині за перевалом, - тут же зізнався пірей.  - Орлей не прогодував би стільки народу.  Жінки і діти вирушили під захист стін фортеці, а чоловіки здатні і самі якось полювати і рибалити.  Та й по правді... ми не були впевнені, що ви дозволите такій кількості солдатів увійти в місто.

 З цим було нескладно погодитися.  Торем не ризикнув би впустити в стіни міста воїнів, якби не був упевнений, що зможе впоратися з ними, якщо виникне така необхідність.

 - Он як... - протягнув Рем, і його губи торкнула посмішка.  - В такому разі, ваші сили будуть дуже доречними.