Леді для герцога - Неталі МакКензі

      Джейн наче в тумані спостерігала за тим, як Крістофер бореться із Джозефом, щось кричить до нього. Зрештою, той лишається на підлозі і його відтягують граф Чевінгтон та граф Уестлі. Герцог Егертон про щось говорить з ковалем. А Крістофер підбігає та обхоплює її у свої обійми. Побачивши його вона зраділа, попри всі образи які він їй завдав. Хіба може бути інакше, якщо він врятував її від цього божевільного. Вона була рада його бачити. Він певно про це питає. Вона посміхається та киває головою. А тоді падає. Навкруги неї лише темрява. І дивне відчуття, що її трясе.

      Зрештою, до її свідомості доходить, що в неї закриті очі й хтось термосить її за плече.

      - Проснись, це просто поганий сон. - ніжно шепоче голос… Крістофера?

      Джейн різко відкрила очі й спробувала сісти, але голова закрутилась і вона впала на ліжко. Їй здалось, що вона божеволіє. Яка реальність правдива? Вона пам’ятає як Ленокс затяг її в кузню. А потім з’явився Холстон разом з іншим членами “Четвірки”. Вона втратила свідомість. А тепер вона на м'якому ліжку. 

       - Це знову сон? - вже вголос прошепотіла дівчина.

       - Це не сон. Ми вдома. - знову відповідає голос Крістофера.

       Враховуючи досвід, Джейн не піднімаючи голови повільно відкрила очі та обвела поглядом місце, де вона була. Вишукана ліпнина, дорогі штори та меблі. На стінах пастельні шпалери та картини. Це була не її кімната. Це точно не її дім. Її кімната мати інший вигляд.

        - Чому ж тоді “голос” стверджував, що я вдома? - здивовано пробурмотіла вона сама до себе.

        - Тому, що так і є. - відповів Крістофер легенько погладжуючи її волосся.

      Джейн повернула голову в сторону, з якої відчувала руку і її очі розширилися від здивування. В ліжку, поряд із нею лежить герцог Холстон. Лежить на відстані, тому вона й не відразу відчула його. Але достатньо близько, аби дістати рукою до її голови.

         - Де я? І що тут роблю? І, що Ви робите в моєму ліжку? Це не пристойно!

        - Я ж сказав, ти  — вдома. 

       - Але це не моя кімната.

       - Тепер твоя. Навіть не так. Це наша кімната. Я не збираюсь відпускати тебе ні на мить. Навіть уночі.

       - Ти збожеволів? Поверни мене додому. Батьки певно місця собі не знаходять.

       - Я ледь не збожеволів коли думав, що втратив тебе. - ніжно прошепотів Крістофер вдивляючись в її очі. В них недовіра. Крістофер зітхнув. Він знав, що так буде. Але не знав як вчинити по інакшому. - А повернути тебе я не можу. Буде дивно, якщо чоловік повертає дружину всього за кілька днів після весілля. - Недовіра в очах Джейн зникла, а на її місці з’явився біль.

       - Я втомилась від твоїх вибриків. Дай мені спокій. І не жартуй так більше. Тоді на балу… Ти чітко дав зрозуміти, що думаєш про мене. - по обличчю стекла одинока сльоза.

        - Пізно. - Крістофер стер сльозинки подушечками своїх пальців. - Ми вже одружені. - знову недовіра в її очах, але вже зі здивуванням.

        - Цього не може бути!

        - Ти ж погодилась. При свідках. Ще й радісно кивала головою погоджуючись.

       “То он що він запитував!...” Джейн закрила очі та зітхнула. Здавалось, що в середині неї вибухнули всі емоції водночас. Адже вона сама бажала шлюбу з Крістофером. Але після того балу вона зрозуміла, що так і не здобула його прихильності. Її спроба викликати його ревність лише погіршила й так напружені стосунки між ними. Після того привселюдного приниження вона зрозуміла, що він ніколи нічого не відчував до неї та навряд чи відчує. Тому вона вирішила поховати своє кохання та свої емоції разом із бажанням вийти за нього заміж. Єдине, що їй хотілося — забути про все це й отримати спокій. І те, що Крістофер зараз говорив, що вони одружені — краяло її серце на дрібні шматки. Раптом її осінила здогадка. Схоже, що він зробив це для того аби вберегти себе від пліток, які могли потягнутися. А ще Леннокс щось говорив про гроші. Здається, частина статку герцога мала перейти їй, якщо вони не одружаться. От і ще одна причина їхнього шлюбу. Але це причини для нього. Але не для неї. Вона бажала не цього.

         - Просто забудь про той клятий договір. Нам не треба одружуватись. Про скандал скоро забудуть, тож тобі нічого не загрожує. І гроші мені не потрібні. Лиши їх собі. Якби не вони я б не потрапила в те жахіття. — ще одна сльоза стекла по обличчю.

         - А якщо я не зроблю того, що ти просиш? 

        - Я не зможу жити в шлюбі без кохання.

       Крістофер на мить заціпенів. Здавалось, що його серце стиснув кулак з кігтями. І кожен кіготь впинався глибше, ніж попередній. Кров запульсувала швидше, змушуючи серце сильніше битись. З кожним ударом він відчував, що воно кровоточить більше. Він відмовлявся вірити в почуте. Вона більше не кохає його. Він сам винен в цьому.  Це сталося через нього. Але він зробить все, щоб це виправити. Він знайде спосіб повернути її кохання.

         Підсунувшись до неї ближче він заперечив:

          - Тоді я кохатиму за двох.

       Джейн відчула біль та сум в його голосі. Але не могла усвідомити слів. Не могла повірити в сказане. Не відкриваючи очей вона повернулась на бік так, щоб Крістофер не бачив її обличчя.

         - Знущаєшся? Ти не думай, я вдячна, що ти врятував мене від Ленокса. Але це не дає тобі права знущатись з мене. Краще залиш мене і пришли когось, на допомогу. Я хочу додому.

       За хвилину Джейн відчула як Крістофер піднявся з ліжка. Вона чула його кроки поки він обходив ліжко та чекала поки вони зникнуть.