Блискавична для ельфа - Марита Полл

— Араторн розповів, що ти його врятував у печері. Дякую. 

— Це дрібниці. Але ж ти тут не за цим? 

— Ні. Араторн пообіцяв пошукати заклинання чи ритуали, які допоможуть витягти тебе з відси. 

— Не думаю, що таке знайдеться. 

— І що? Тепер опустити руки? Здатися? Якби був інший спосіб, то ти вже давно покинув би ці стіни. 

— А я й не кажу здатися! І інший спосіб є, тільки він не для мене. 

— Ти про що? 

— Моя сила, Таня. Якби я мав всю свою силу, то зруйнував би закляття Ашера. 

— Ти хочеш забрати свою силу? І що тоді буде зі мною, я помру? - занервувала я, адже перспектива знову померти, мене не радувала. 

— Навіть якби хотів, то не зміг. За всі ті віки, що моя сила була в людському тілі і змішувалася з іншою кров'ю, вона стала непридатною для мене. Але не для тебе. Щоб зруйнувати мою в'язницю, потрібний бог грому та блискавок. Або богиня ... - протягнув Уран. 

— Богиня? Але в цьому світі тільки ти володієш цією силою. 

— І ти! 

— Ти хочеш, щоб я стала богинею? Це неможливо… 

— У тебе половина моєї сили, Таня. Ти недооцінюєш себе. 

— І що я повинна зробити? - підняла погляд на Титана. 

— Відмовитися від людських уподобань, і набути сили повною мірою. 

— Відмовитися від людських уподобань? – перепитала, як папуга. 

— Дружбу, симпатію, ненависть… кохання. 

Що? Як я зможу відмовитися від кохання та дружби? Та Уран здурів. «І ось де мій Геркулес? Мій герой із казок. Якби ми зустрілися до того, як він одружився, то разом, пліч-о-пліч, перемогли б Геру. І зараз би знайшли вихід. Хоча мені згодився б будь-який супергерой». 

— Хто такі Геркулес та Гера? – вклинився у мої думки Уран. 

— Я що, сказала це в голос? 

— Ні. Але це місце дозволяє чути твої думки. То хто вони? 

— Гера, дружина Зевса. Та ще мегера. А Геркулес, напівбог, син Зевса від смертної. Гера дізналася про зраду чоловіка, і що він має сина від цього зв'язку, і зненавиділа Геркулеса. А він захищав невинних і постраждалих від злого ока своєї мачухи. Загалом він був справжнім героєм. 

— Саме такого героя ти й чекаєш? 

— Можливо. 

— Ти так нічого й не сказала, з приводу прийняття моєї сили. 

— Бути богинею не для мене. Впевнена, ми з Араторном знайдемо інше рішення. 

— Що ж, це твоє право. 

— Що, навіть умовляти не будеш? 

— Ні. Я знав, що ти відмовишся. 

— Тоді навіщо розповів? 

— Щоб ти знала. Все-таки ти єдина рідна мені кров у цьому світі. 

— А як же намішана кров, і таке інше? 

— Якби в тобі не було хоч краплі моєї крові, моя сила не прокинулася б у тобі. 

— Тобто я можу тебе називати дідом? 

— Ну, хоч не прапрадідом. – посміхнувся Уран. 

Так, у грецькій міфології його описують як тирана та нелюда. Але те, що я бачу, не в'яжеться з тим, що вкоренилося на Землі. Я відчуваю тепло і доброту, що походить від Урана. Може й справді, історія спотворила його образ, щоб зробити чудовисько? 

Не помітила, як інтер'єр змінився і мене накрила темрява. Різко розплющивши очі зрозуміла, що знаходжусь у своїй кімнаті, а мене обіймає сильна, гаряча рука. 

Мені не треба було повертатись і дивитися, хто лежить поряд зі мною. Я й так це знала. Запах чоловіка немов огортав мене. Ось він мій Геркулес. Мій герой, на якого я чекала.