Смерть моя, життя моє - Ерато Нуар

– Чому через тебе?

– Тому що він захищав мене!

– Від кого, Іві?

– Від драххів!

– Тобто драххи щось мали до дружини свого ватажка, а ти винна?

Я промовчала. Адже справді. Я вважала так само. І все ж...

– Я дала обітницю перед богами та людьми.

– А в тебе була можливість відмовитись? Іві, драххи вбивають ніатарі! Насильно забирають їх за дружин, не питаючи згоди, щоб ті загинули, виношуючи їхніх монстрів!

– Я знаю, Картере! Але ніхто не заслуговує на те, щоб його кинули вмирати, розумієш? Еллінге... не поганий. І я гадаю... мені здається, з ним можна домовитися.

– Ти маєш зникнути до того, як він прийде до тями. Я вважаю.

– Ти вважаєш, – похмуро відповіла я. Звела очі на брата: – Розкажи мені все, Картере.