Кава на Різдво - Таня Мальована

— Дякую тобі! Ти моя фея, — покрутилася перед нею.

— Та яка я фея, так маленька відьма, — й ми приснули зі сміху.

— Переодягайся скоріше й ходімо теревенити. Розповіси про сьогоднішній утрішній гвіздець, — підводячись сказала Ліля.

— Максим розповів?

— Так! — крикнула вона вже з кухні. — Чекаємо тебе. Я, кава й торт, поквапся!

Вона незмінна, але поговорити мені треба. Хоча б про присутність колишньої Максима в нашому житті та як її позбутися екологічно.

Бо щось мені підказує, що життя вона нам попсує.

Як я була права у своїх думках, от тільки не здогадувала ще наскільки.

Максим забрав мене та таємним для нього чохлом майже о півночі. Ми ніяк не могли з Лілею наговоритися.

Я ділилася своїми хвилюваннями. Вона розповідала, що в неї з’явився таємний прихильник. І її це вкрай насторожує. Бо профіль немає жодних особистих фото, декілька пейзажів та кіт.

Але ми заспокоювали себе тим, що якщо у людини є кіт, то він не може бути поганим.

Максим на переживання сказав, що ми себе тільки накручуємо. І якщо треба, то він може запитати в Андрія, чи може той з’ясувати хто то.

На що Ліля тільки фиркнула й відправила нас додому.

Ранок видався таким сімейним і спокійним. Провела Максима на роботу, а сама збиралася спочатку до кав’ярні, а потім на квартиру. Й вирішила там одразу збиратися на вечір.

До підготовки зала Я сьогодні не причетна. Тож буду вільною гостею.

Головне не нервувати Коли буду знайомитися з батьком мого вікінга.

Бо як виявилося майже всіх членів родини я знаю.

До моїх батьків вирішили поїхати на новий рік. А Різдво у родині Максима відмітимо, запрошення від Алли Андріївни надійшло  ще тиждень тому.

Залишилася справа за подарунками.

Настрій був казковим, здавалося, що саме сьогодні я літала в передчутті чогось неймовірного.

Й воно сталося, але не так, як гадалося.