Кава на Різдво - Таня Мальована

АНЯ.

Максим розвозив усіх своїх жінок по домівках. Та постійно мурмотів собі під носа : «ну як так можна», але кожну проводив до квартири. Щоб впевнитися, що дісталися цілі. Бо на пляшці ми не зупинилися. Але норму ніхто не порушив та моєму вікінгу це довести так і не змогли.

В цей день про те, що Максим одружується дізнався його батько, бабуся, дядько, тітка та декілька менеджерів, не рахуючи секретарів.

Тож я не здивувалася, коли дядь Валера нас знову вітав у холі. Та казав, що я краща пара Максиму Сергійовичу.

А на мене чекало знайомство з батьком мого нареченого. Але то вже на корпоративі, бо він ще досі у відрядженні. І має приїхати до свят.

Тепер залишилося придумати, як повідомити про це своїм батькам. Бо вони навіть про мої стосунки нічого не знають.

Але зараз хотілося тільки під ковдру, під затишний бік Максима й поспати. А про все інше я подумаю завтра.

Бо поки їздили містом то я на передньому сидінні задрімала й бачила десятий сон.

Так і не просинаючись до кінця, умилася, перевдягнулася у свою, колись Максимову піжаму, та одразу вирубилася. Тільки но отримала свій цілунок на ніч.

А ранок мій почався з телефонної атаки.

Дзвінки, повідомлення, коди на доступ до сторінок в соцмережах. Спроби зайти у профілі. Повідомлення з банку.

Я не розуміла, що це відбувається.

— Що трапилося? — стурбовано запитав Максим дивлячись на мою розгубленість і спроби, щось зробити з нескінченним потоком повідомлень.

— Хтось намагається зламати мої акаунти та банкінг. Я не можу це зупинити, — розгублено подивилася на Максима. — Не можу втратити доступ до роботи, — відправила код, що то не моя спроба входу. 

— Ната пише, що комп’ютер та система не реагують та вибивають якісь помилки. Не розумію, що відбувається, — розпач так і звучав у моєму голосі. Відключила новий дзвінок з банку, з галочкою, що то не я. Кому так потрібні мої профілі?

— Зрозумів. Зараз розберемося, що то за активність така, — Максим потягнувся до свого телефону та почав комусь дзвонити.

— Андрію, вибач, що розбудив. Знаю, що в тебе ніч, але терміново, — почав мій вікінг.

А я в цей момент ставила, що то не я і відправляла листи мережам, що мене хочуть взламати.

— Ні, терміново. Код не те, що червоний. Там просто зашкалює. Профілі моєї нареченої хочуть в зламати, — сказав він так просто.

А я тільки почула із телефону, голосне «Нареченій?!» і тут в гру швидко вступив цей невідомий Андрій.

Я вправно виконувала його команди. Пошта, номери, паролі.

Ніколи не думала, що просто знаючи номер телефона можна зруйнувати життя та цілу працю. В мене була максимально простий захист всюди, бо кому я треба. 

А виявилося інакше.

Безпека відновлена. Не знаю, як, але все припинилося в один момент.

У мене тепер велетенська інструкція, що зробити, щоб такого більше не трапилося.

Але поки шок пересилював усі інші емоції.

— Андрій чекає запрошення на весілля. Сказав, що не пропустить нізащо цей день, — сідаючи поруч зі мною повідомив Максим.

— Скільки я йому винна за роботу? Знаю, що такі послуги дорого коштують, — не задумуючись сказала й притулилася головою до плеча мого вікінга. Тільки на автоматі крутила телефон з темним екраном у руках.

Поруч немов камінь з'явився на дотик.

— Ще раз почую, щось таке то покусаю, — дуже серйозно рикнув Максим.

Я повернулася та з нерозумінням подивилася в його обличчя.

— Але ж він витратив час на це і це ж моя кав’ярня, — почала пояснювати.

— Аню, кав’ярня твоя. Але я чоловік і це мій обов’язок забезпечити мою сім’ю, мою дружину та моїх майбутніх дітей. Їх спокій та безпека це моя прерогатива, — Максим дивився мені прямо в очі та в цей момент я вірила кожному його слову.

— Я хочу, щоб моя кохана жінка не хвилювалася і зроблю все, щоб вона була щаслива, — Максим нахилився до мене та легенько поцілував.

Я ж тільки його міцно обійняла та тихо прошепотіла:

— Я тебе кохаю.

МАКСИМ.

З найпершої секунди коли в Ані почалися проблеми з телефоном, я знав хто за цим стоїть.

Але я не міг збагнути, звідки дістала вона її номер.

У Ані в кав’ярні окремий робочий телефон, який у всіх мережах вказаний. І її особистий номер для контакту з працівниками та світом.

Значить це тих, хто знає її особистий контакт.

— Аню, скажи в тебе є хтось, хто міг злити твій номер кудись? — запитав дівчину, коли ми нарешті дісталися до сніданку.

Аня здивовано на мене подивилася й відповіла:

— Не знаю. Ніби нікому, а що?

— Є ідея звідки ноги ростуть у сьогоднішньому.

— Ти думаєш це сплановано? — до здивування повернувся шок.

— Це діло рук моєї колишньої. Вона ніяк не вгамується. Це дуже схоже на її методи, — Аня перенесла цю фразу доволі стійко.

Тільки пальці побіліли, коли вона міцніше стисла чашку.

— Навіщо це їй? — незрозуміла моя рудоволоса.

— Все просто, вона вважає себе ображеною. Та любить мститися. Через тебе вона хоче дістатися до мене, — ділився своїми думками.

— Я маю закрити з нею всі питання. І головне, щоб вона тебе не турбувала більше, — говорив, а сам захопив у полон долоню дівчини, намагаючись її заспокоїти.

Аня тільки посміхнулася на мій жест обхопила пальчиками мою руку у відповідь.

Наш день сьогодні буде насиченим.