Шукаю тебе - Ксана Рейлі
До студії я не йшла, а бігла. Усюди були затори, тому таксі — точно не варіант. На вулиці було дуже слизько, тож я ще декілька разів впала. Щоправда, того разу не зачепила жодного перехожого. Напевно, в мене тепер усі ноги будуть в синяках.
Як тільки я зайшла у студію, то одразу ж побігла в кабінет продюсера.
— Нарешті! — сказала Рената, коли побачила мене. — Він дуже сильно злий на тебе.
— Ти бачила, що на вулиці робиться? — буркнула я. — Нереально доїхати кудись. Я поки сюди добігла, то вже декілька разів упала.
— Я дуже добре розумію тебе, але він, — дівчина кивнула на двері кабінету, — дуже суворий і злий.
— Ти ж захистиш мене перед ним? — спитала я і подивилася на Ренату з благальним виразом обличчя.
— Добре, — вона закотила очі.
Я постукала у двері та широко усміхнулася. Треба бути миленькою. Принаймні з Анатолієм Дмитровичем це спрацьовувало.
— Доброго ранку! — сказала я, коли зайшла в кабінет.
Мене зустрів суворий погляд карих очей. Я напружилася, бо чоловік, здавалося, готовий був розірвати мене на шматки.
— Ранку? — спитав він, але його голос звучав спокійним. — Ти коли дивилася на годинник.
— Коли я вибігала з дому, то була восьма година — відповіла я.
— Де ж ви живете, якщо вам добиратися сюди довелося чотири години?
— Ем... У мене ще були інші справи. Прошу вибачення за запізнення.
— Послухай, — почав він, а я здивувалася, що він так різко перейшов на "ти", — я терпіти не можу тих людей, які запізнюються. Це завжди говорить про невідповідальність. Ти знала о котрій мала прийти сюди, але чомусь все одно запізнилася.
— По-перше, у мене зараз мала бути моя заслужена відпустка, — роздратовано почала я, — по-друге, на вулиці жахлива погода і те, що я прийшла сюди — це вже чудо!
— Таааак, — протягнув чоловік і розслаблено сперся на спинку шкіряного крісла. — Дивлюся, що мій батько тут зовсім розпустив вас. Ніякої відпустки у тебе не буде до квітня, тому навіть не думай, що зможеш собі відпочивати. Зараз багато свят і це ідеальний час для твоїх концертів. Я вже домовився про два передноворічні виступи на місцевих телеканалах. Тобі дуже пощастило, що за це взявся я.
— Два виступи — це не так вже і багато.
— Ось це, — він показав мені аркуш з якимось списком, — твої концерти на найближчі два місяці, про які я маю домовитися.
— Ти знущаєшся? — голосно сказала я, коли побачила, який він довжелезний.
— Знущаєтеся, — виправив чоловік. — І так, можеш звертатися до мене Єгор Анатолійович.
— Як здоров'я вашого батька, Єгоре Анатолійовичу? — спитала я, дивлячись на нього: темне волосся, карі очі та густі чорні брови, а ще легка щетина. Вигляд у нього досить привабливий, але характер просто нестерпний. — Сподіваюся, що він скоро до нас повернеться. Молитимуся, щоб це було якнайшвидше.
— І поки будеш молитися за здоров'я мого батька, напиши якусь нову цікаву пісню. Тобі час оновити репертуар.
— Ви, мабуть, не знаєте, але я не пишу пісні, а лише виконую їх.
Єгор потягнувся до телефону, а тоді натиснув кнопку, щоб зв'язатися з менеджером.
— Ренато, зайди до мене! — заговорив він. — Мене не хвилює, що ти зайнята. Я тебе чекаю зараз же!
Я стояла, роздратовано склавши руки на грудях. З Анатолієм Дмитровичем було так комфортно працювати, а цей бачить лише своє его. Репертуар, бачте, мені треба оновити!
У кабінет зайшла Рената і коли вона зустрілася зі мною поглядом, то просто закотила очі. Якщо я ще з цим продюсером буду рідко бачитися, то їй доводеться спілкуватися з ним двадцять чотири на сім.
— Еліна тут сказала мені, що вона не пише пісень, — сказав цей Єгор.
— Так, ми їх купуємо, — відповіла Рената.— Нам надсилають демки, а ми обираємо те, що нам подобається. Інколи трохи переробляємо їх, вдосконалюючи.
— І ви витрачаєте стільки грошей на те, що можете робити самі?!
— Не усі співаки можуть написати якісну пісню. Еліна прекрасна виконавиця з чудовою зовнішністю. У неї нема часу ще на те, щоб створювати собі репертуар. Для цього є інші люди і я не бачу в цьому нічого поганого, — поспішила виправдати мене Рената.
— От тому вона ще досі не стала топовою співачкою країни, — сказав Єгор. — Я не заперечую того, що ти популярна, але цього мало. Це всього лише бізнес і, дивлячись на успіхи підопічних мого батька, він розвивається дуже повільно.
— Ви хочете, щоб я сама написала пісню? — спитала я.
— Наступного тижня вона вже повинна бути в мене на столі! Ренато, розкажеш Еліні, які у неї ще сьогодні справи. Можете бути вільні.
Коли ми вийшли з кабінету, я полегшено видихнула. Мене ледь голова не почала боліти через цього продюсера. Ніколи не бачила настільки суворих людей. Здається, він справжній фанатик своєї справи, адже дуже сильно загорівся ідеєю зробити з мене "супер-пупер-крутезну" зірку.
— Я не уявляю, як ти з ним працюєш, — сказала я до Ренати.
— Він сьогодні тут лише чотири години, а вже так виніс мені мозок, що я готова його вбити! — сердито відповіла вона.
— Що мені робити з тією піснею? У мене ніколи не складалося з рядками.
— Нічого не зможеш придумати? — спитала Рената, глянувши на мене.
— У мене не буде на це часу, — зізналася я. — І мені, здається, тепер потрібна твоя допомога.
— Щось сталося? Ти вагітна?
— Ні! — я закотила очі. — Мені не можна про це говорити, але... Я беру участь в одному романтичному шоу.
— Щ-що? Яке ще шоу?
— Потім все дізнаєшся. Просто мені тепер треба кожного дня бути з телефоном у руках, а потім ввечері їхати на зйомки.
— Чекай, — Рената глянула на мене, примруживши очі, — це часом не те шоу "Шукаю тебе"?
— Тільки нікому не говори! — швидко сказала я. — Ти ж складаєш увесь мій розклад, то може, зробиш мені його більш лояльним?
— А з цим новим продюсер що? Це ж він усе вирішує!
— Тут, власне, мені й потрібна твоя допомога, — я взяла дівчину за руки й подивилася їй в очі. — Можливо, колись мені буде потрібно відлучитися, чи перенести концерт. Ти ж зможеш прикрити мене? Будь ласочка. Я зроблю все, що ти захочеш!
— А хіба у мене є вибір? — Рената втомлено видихнула.
— Дякую! — я підстрибнула і швидко обійняла дівчину. — Обожнюю тебе! Що там у мене сьогодні за розкладом?
— Зараз гляну, — сказала дівчина і подивилася у свій планшет. — Сьогодні ти маєш записати одну з тих пісень, що ми минулого тижня перегляди. Ну а завтра ввечері у тебе інтерв'ю.
— Інтерв'ю? — спитала я, насупившись, а тоді побачила, що продюсер вийшов з кабінету та прямує у нашу сторону.
— Цей Єгор сказав, що у тебе завтра інтерв'ю для якого журналу. Він не казав, якогось саме. Сподіваюся, що це не щось на кшталт "Добрий господар" чи "Готуємо з любов'ю". Думаєш, що він домовиться про щось нормальне? Гм, сумніваюся! — говорила Рената, а я намагалася мімікою показати їй, що чоловік стоїть за її спиною. — На даний час це все, але думаю, що цей розумник ще щось придумає. Ми ж не можемо просто сидіти, а маємо гарувати тут, наче навіжені...
— Ренато, — тихо сказала я, але їй було байдуже.
— Чотири години! Чотири години, Еліно, він тут, а вже довів мене до критичної точки терпіння. Я не пам'ятаю, коли останній раз так злилася! — продовжувала дівчина.
Єгор прочистив горло і тим самим змусив Ренату замовкнути. Вона просто видихнула, бо зрозуміла, що він весь цей час стояв і чув усе, що вона говорила. Я сподіваюся, що продюсер не звільнить Ренату. Впевнена, що Анатолій Дмитрович не дозволив би йому це зробити. Усе-таки вона була його правою рукою і він дуже поважав її.
— Хотів додати, що крім інтерв'ю, у тебе завтра зранку фотосесія, — сказав Єгор, глянувши на мене. — До речі, це на обкладинку журналу "Велюр". Думаю, що тобі, Ренато, — він подивився на дівчину, — треба приймати заспокійливі. У мене зараз справи, а вам гарного та продуктивного дня!
— Мені причулося, чи він сказав "Велюр"? — тихо спитала я в Ренати, коли ми дивилися йому вслід.
— Уявлення не маю, як йому вдалося домовитися з ними, — здивовано сказала вона. — Це ж найстильніший журнал.
— Знаєш, а я в підлітковому віці мріяла потрапити на обкладинку "Велюру".
— Ну що ж, мрій здійснюються. Принаймні у тебе.
Рената почала займатися своїми справами, але я бачила, що вона зла та роздратована. Не дивно, адже той Єгор — це якийсь енергетичний вампір. Тільки у нас нема вибору і доведеться деякий час терпіти його.
Наступну половину дня ми з нашим композитором працювали над піснею, щоб вона мала ідеальне звучання. Довелося дещо змінити текст, але загалом усе вийшло навіть дуже добре.
Коли я повернулася додому, то вирішила подивитися якусь комедію. У мене був хороший настрій, попри не дуже вдалий день. Останнім часом стільки всього відбувається, що я вже навіть перестала думати про Юру. Хай іде він до біса! Я стану такою популярною, що він до кінця свого життя шкодувати про те, що кинув мене.
Наступного ранку я прокинулася швидше, бо не хотілося запізнитися на фотосесію. Це було правильним рішенням, адже затори були дуже великими. Коли я їхала в таксі, то вирішила зателефонувати до Рити, щоб не було так нудно. Вона відповіла одразу ж. Як виявилося, подруга якраз добиралася на роботу.
— Вчора була в тієї Ольги й підписала договір, — сказала я.
— Знаю! Весь офіс гудів про те, що знайшлася головна героїня шоу. Тільки поки нікому не казали, хто це.
— Так, зараз все має бути анонімно.
— До речі, мені тут по секрету сказали, що в проєкт внесли деякі поправки.
— Які?
— Серед тих всіх учасників буде якийсь один Джокер. Навіть якщо ти не вибереш його, то ніхто не дізнається, як він виглядає. І ти теж не будеш знати. Якщо він потрапить у фінал, то лише тоді ти побачиш його зовнішність.
— Але ж коли їх залишиться п'ятеро, то у нас мають бути особисті побачення, — сказала я, насупившись.
— Я лише говорю те, що чула. Не знаю, як вони будуть це розвивати, але мені таке ще більше подобається. Може, він буде у масці? Це ж так загадково і цікаво, бо ти до останнього не знатимеш, яка в нього зовнішність.
— Я вже встигла заплутатися з тим всіх.
— Розберешся вже в процесі знімання.
— У мене зараз фотосесія, тому я потім подзвоню тобі. Маю багато чого розповісти тобі.
— Гаразд, — погодилася Рита. — Вже хочу побачити твою красиву мордочку на обкладинці "Велюру".
Я лише усміхнулася та попрощалася з Ритою. За останній тиждень моє життя просто перевернулося з ніг на голову. Ще і якогось Джокера додали в те шоу. Виходить, що одного з тих одинадцятьох хлопців я зможу побачити лише у фіналі. Ну а якщо вижену його раніше, то ніколи не дізнаюся, хто приховувався за одним з ніків. У мене зараз голова вибухне через це все.
На фотосесію я приїхала якраз вчасно. Коли знайшла у приміщення, де мене мали фотографувати, то одразу ж побачила Ренату. Вона стояла, розмовляючи про щось з якимось хлопцем. Він стояв спиною, тримаючи руки в кишенях.
— Привіт! — з усмішкою заговорила я до них.
— Ти сьогодні вчасно, — зауважила Рената. — Еліно, це — Матвій і він сьогодні буде твоїм фотографом.
Я перевела погляд на хлопця і вся моя радість миттєво зникла. Переді мною стояв той самий чоловік, в якого я вчора випадково зайшла. Здається, він теж впізнав мене, бо дивився на мене не надто доброзичливим поглядом.
— Дуже приємно, — трохи знервовано мовила я, дивлячись в його зелені очі.
