Непокірний трофей - Олена Гуйда
Прямо на нього вискочив з найближчого намету сонний воїн в розв'язаних кальсонах. Торем тут же оглушив його рукояттю меча і перейшов на біг. Щоб через мить влетіти у той самий намет.
Він не відразу зрозумів, що тендітна дівоча фігурка, згорнулася на грубо зробленому ліжка, і є принцеса Елехорії. Роздертій білій сукні, розполосованій кривавими смугами... Чорне поплутане і злипле волосся недбало впало на обличчя. Але її запах він не сплутав би ні з чим.
Клятий виродок. Хіба так можна поводитися з жінками? Торем зловив себе на тому, що тверезий розум туманила лють. І зараз йому хотілося вирвати глотку виродкові, котрий вважає себе незрозуміло ким.
Цьому королівству не потрібні загарбники. Його знищать безглузді королі.
Адріана хрипко зітхнула і відкрила очі, але так і не змогла сфокусувати на ньому погляд.
- Прокляття! - процідив Торем крізь зуби. І швидко наблизився до ложа. - Потерпи, я заберу тебе!
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно