Блискавична для ельфа - Марита Полл

Піднялася, треба випустити Квіла, він вирішив не покидати свою посаду, доки не вичислять таємничого відвідувача моєї кімнати. 

— Сподіваюся, Араторн дотримався слова і просто спав? - запитав він підморгуючи, а я як зазвичай злилася рум'янцем. 

— Спав, спав. Можеш не хвилюватися за свого друга, його честь не була загубленна. - перевертень здивовано скинув брову. — Та жартую я, Квіле. Я навіть не чула, коли він пішов. 

— Півгодини тому. Я чув. 

Хм… Якщо він пішов на півгодини раніше, то чому мене не розбудив? Може, у нього були термінові справи? Як ніяк люди… тпфу ти… ельф, воскрес із мертвих. 

Провівши Квіла, вирішила привести себе до ладу. Коли вийшла з ванної кімнати, то зустрілася з синіми очима. 

— Ніколи не розумів, що дівчата можуть робити стільки часу у ванній кімнаті. Я чекаю вже сорок хвилин. - усміхнувся Араторн. 

— Якби ти розбудив мене, і сказав, що повернешся, то я поспішила б. А так... 

Договорити мені не дали. Гарячі губи ельфа, накрили мої. Спочатку це був жадібний і пристрасний поцілунок, але потім став ніжним, і не хотілося, щоб він закінчувався. 

— Не хочу тебе втрачати. Не хочу, щоб ти стала дружиною іншого. - відірвавшись від моїх губ і притуливши свій лоб до мого, прошепотів темний. 

— Так не втрачай! Ти сам казав, що можеш одружитися з ким завгодно. 

— Говорив, але обставини змінилися. 

— Які ще обставини? - відсунулася від чоловіка і зазирнула йому в очі. 

— З'явилося пророцтво. 

— Яке пророцтво, Араторне? І до чого тут ми з тобою? 

— У пророцтві говориться, що блискавична, має стати дружиною істинного короля Елателя в день трьох місяців, щоб врятувати наше королівство від чорної тіні. - відвів він очі. — А я не король, Татіє! 

— Ти думаєш пророцтво про мене? 

— Пророцтво з'явилося того дня, коли ти впала на мене. І в тебе дар блискавки та грому. Ти блискавична діва, Татіє. Ти маєш стати дружиною Аранеля, щоб урятувати ельфійські землі. Він навіть наказав мені знайти тебе, щоб ти точно була на відборі. 

— І що ти йому сказав? 

— Сказав, що неможливо знайти когось за два дні. Я не хочу тебе віддавати. Він зламає тебе, і ти більше не будеш сама собою. Не будеш такою, як зараз. — То не віддавай… 

— Почекай… перед цим ти сказала – не втрачай? А зараз – не віддавай? – здивувався Араторн. 

— Так, сказала. 

— Це означає, що я тобі подобаюсь? 

— А я тобі? 

— Ти питаєш!? Я божеволіє від тебе. Там біля кордону мені навіть здавалося, що я відчуваю те, що відбувається з тобою. Особливо твій страх. 

— Я теж відчувала щось дивне. Спершу, що тобі погано, а потім твою тривогу. 

Араторн притягнув мене до себе і міцно обійняв. 

— Якщо ти погодишся стати моєю дружиною, то я нікому тебе не віддам. 

— Це що зараз було? Пропозиція руки і серця? - посміхнулася я, хоч він і не побачив цього. 

— І не тільки. Ще мого життя, моєї посмішки, захисту та іншого, що йде зі мною в комплекті. 

— Приваблива пропозиція! Мені треба подумати. 

— Подумай… 

Коли Араторн пішов, я пурхала по вітальні, наче метелик. Правда, дуже незграбний метелик, але все ж таки. Чому незграбна? Та тому, що поки кружляла, примудрилася двічі налетіти на стіл, три рази стукнутися ногою об стілець, і навіть одного разу впала, налетівши на диван. Навіть у Лейлу разочок врізалася. 

Потім був підгін суконь для відбору, але я навіть не помітила як пролетів час. Всі мої думки були про розмову з Араторном. 

Невже я справді настільки подобаюся йому, що він готовий піти проти короля? Чи він відчуває до мене сильніші почуття? Так, нам комфортно разом, ми розуміємо один одного, але одружуватися? На тій, яку знаєш кілька днів? А точніше, навіть не знаєш до пуття. 

Але ж і я не проти стати дружиною Араторна. Він дуже подобається мені. Усі мої думки про нього. Мені сумно, коли він іде, і радісно коли він поряд. Мені подобається дивитися в його очі, його посмішка наповнює серце щастям. Ніколи не відчувала таких почуттів. Якщо подумати, то навіть із Сергієм, мені не було так добре. Можливо, я навіть ніколи не любила. 

Любила? Я правда подумала про кохання? Чи можу я любити Араторна? Але якщо це не кохання, тоді, що? 

Ыыыыыы…. 

Ось як зрозуміти саму себе і своє серце, коли всі ці почуття мені невідомі? Довіритися та плисти за течією? А якщо Араторн, переслідує інші цілі, і я йому потрібна для якогось тільки одного, відомого йому плану? Як же бути?