Блискавична для ельфа - Марита Полл

— От два дурні! - заревів Гварет. — Я мало не посивів від такої звістки, а лура Татія так взагалі…. 

— Гварет! - перебила я чоловіка. 

Араторн усміхнувся і глянув на мене. 

— Все ж таки переживала! 

— Ще й як переживала! Думали помре, слідом за тобою. - здав мене з лівером Квіл, і я злилася рум'янцем. 

— Красуне, дозволиш переночувати у твоїх покоях? Мені зараз не можна повертатися до своїх. 

— Тільки на дивані. – одразу визначила я місце ночівлі для темного. 

— Боюся, це погана ідея. – втрутився Гварет. — Ваші служниці, віддадуть богам душі, побачивши покійного вранці, що мирно спить на дивані. 

— Гаразд. Але ти будеш хоча б у штанях. – подивилася я на Араторна. 

— Добре. 

Араторн прийняв душ і вийшов із вбиральні в світлих, домашніх штанах. Побачивши моє здивоване обличчя, пояснив. 

— Я брав із собою речі. - і заліз до мене під ковдру. Він обійняв мене за талію і притягнув до себе, шепнувши на вушко: — Я скучив. 

— Брешеш. Ти майже не знаєш мене. 

— Того, що я вже знаю, достатньо, щоб розуміти, як ти мені дорога. 

— Я теж скучила. - пробурмотіла я, через якийсь час, поринаючи в царство Морфея. 

— Я знаю. - почула десь на задвірках свідомості. А може, просто здалося.

АРАТОРН
Вранці Араторн вирушив до кабінету короля, попередньо зазирнувши у свої покої і переодягнувшись. Підійшовши до дверей, він помітив, що вони прочинені, із-за них чувся голос Аранеля і невідомого. 

— І що мені тепер робити? Як я знайду дівчину? – питав король. 

— Мій королю, доручіть цю справу, бастарду. – порадив невідомий. 

— Він почне вимагати ще щось. Не варіант. Як не вчасно з'явилося це пророцтво. 

— Я вам казав, не поспішати з Араторном. Він швидко знайшов би її. 

— Що зроблено, те зроблено. Я не міг більше чекати. Брат став надто могутнім. 

Значить це Аранель, наказав Сарилу вбити альфу. Звичайно, король знав, що вовки не залишать це просто так, а єдиний на кому вони могли зірвати свою злість, це він, Араторн. 

Але чим він не догодив братові? Не витримавши, Араторн постукав у двері й увійшов, але король був один. 

— Араторн? Ти живий? – зблід король. 

— Як бачиш. 

— Але Сарил сказав, що…. 

— Він сказав те, що розповів йому Ульвен. 

— Але навіщо Ульвен збрехав? 

— Він розповів те, що бачив. Мене врятувала пітьма. Я кілька годин пролежав з другого боку лісу, непритомний. Коли прийшов до тями і повернувся до поселення, то дізнався, що я помер. 

— Ці шавки дадуть відповідь за те, що напали на брата короля. 

—Ах, так, про це. Вовки не нападали на мене. І через тиждень вони прибудуть до палацу для підписання договору про союз.

— Як так? - здивувався король. 

— А ось так, Аранелю. Сарил зрадив мене, а я у відповідь розіграв перед ним трагедію. Він не міг сам таке вигадати. Хтось стоїть за ним. 

Очі короля забігали, він почав комкати свій сюртук. Араторн посміхнувся.

— Що ж, я радий, що ти живий і здоровий. Мені потрібна твоя допомога. - король підняв зі столу дзвіночок, і задзвонив ним.  У кабінет увійшов секретар. — Массаріане, приведи посланця піднебесних. 

Секретар вклонився і вийшов, а через деякий час, він впустив до кабінету посланця. 

— Розкажи моєму братові те, що розповів мені. – розпорядився Аранель.

— На фресці, у храмі з'явилося пророцтво. Воно каже: "І прийде на землі Елателю – блискавична діва, і стане дружиною справжнього короля. І розділить чистоту та силу з чоловіком своїм, коли взійде на небі три місяці. І зажене чорну тінь у безодню, як королева вона". 

— Ти що-небудь зрозумів? – спитав король. 

— Лише те, що прийде блискавична діва і ставши королевою, переможе зло, яке насувається на наші землі. 

— Ти пропустив найголовніше. Ця діва повинна стати моєю дружиною в день трьох місяців. А це за чотири дні, після фіналу на відборі. Мені потрібна дівчина на відборі. Сам розумієш, я не зможу з нею одружитися, якщо вона не буде серед наречених. 

— А що ти хочеш від мене? – скинув брову Араторн. 

— Хочу, щоб ти знайшов її до відбору. Так я знатиму хто вона, і буду приділяти їй більше часу. 

— Не смішно. До відбору лишилося три дні. Усі чисті вже прибувають до палацу. Дізнаєшся хто вона, у третьому турі. Адже саме на ньому наречені продемонструють свій дар. 

— Я маю знати заздалегідь. Не хочу, щоб хтось поклав на неї око. А ти вільний. - показав на двері король, відправляючи посланця. — Розумієш, я хочу, щоб вона дійшла до фіналу чистою. До весілля я маю її спробувати. 

— Аранелю, ти мене дивуєш! Хіба ти не слухав пророцтво? У ньому чітко сказано, діва розділить чистоту та силу, у ніч трьох місяців. 

— Маленьке відхилення від пророцтва, великої ролі не зіграє, якщо в результаті я одружуся з нею. А нехтувати правилами відбору, я не збираюся. 

— Ти можеш усе зіпсувати… 

— Мені набридла ця розмова. – перебив Араторна король. — Іди та шукай її. Ти маєш час до відбору. 

Араторн усміхнувся, піднімаючись із крісла, але нічого не сказав і вийшов. Темному важко було зберігати спокій при братові, адже він відразу зрозумів, що блискавична діва, це Татія. Невже вона впала на нього, і пробралася в його душу, серце, тільки щоб стати дружиною короля? 

Пробралася в серце ... Та вона там повністю оселилася. Невже він, Араторн, закохався? Закохався у дівчину, яку знає лише кілька днів? Хіба таке можливо? І якщо це не кохання, тоді що? Що зараз роз'їдає душу, від розуміння, що Татія дістанеться іншому. І не просто іншому, а його братові, королю. 

Кулак врізався у стіну. Варта, що стояла біля кабінету короля, здригнулася, і всі зиркнули на нього. Щоб не привертати уваги до свого стану, Араторн поспішив піти геть.

ТАНЯ

Коли я прокинулася, Араторна вже не було. Глянула на годинник, о пів на восьму. Потяглася й посміхнулася сама собі. А якщо точніше, то сама не розуміла, чому посміхаюся як дурна. Можливо, тому, що виспалася сьогодні. А можливо всьому виною один темний ельф, який виявився живим.