Чортівка на виданні - Крістіна Логоша

— Ми не знаємо. Він виконав свою роботу і просто зник. Ми самі його шукаємо та не можемо знайти.

Приховуючи свою прикрість, я приступила до щербету і більше не питала про долю відьмака. Залишок вечір пройшов у дружніх бесідах. Тільки коли я пішла, король тихенько покликав мене вбік і спитав про долю Елли. Я відповіла, що нічого не знаю, але пообіцяла повідомити, якщо щось проясниться. Даніель та Елла зникли того ж вечора.

Коли я дісталася додому, було вже темно. Зсередини мене дошкуляла, адже я відштовхнула Себастьяна, звинуватила його в тому, що він пов'язаний з Хресною Феєю. І тепер він пішов і ніколи не повернеться.

***

Містер Джонс зустрів мене біля входу в гільдію. По скуйовдженому виду чорта-коротуна я зрозуміла, що ревізор вже на місці. Сподіваюся, він не сильно мене затримає, я все ж таки хотіла побувати на весіллі Сардинії та Монті. Сподіваюся, він мене відпустить.

— Мізріель, як же ти довго! Перевіряючий вже стирчить тут півгодини. Я вже не знав, чим його розважити… — заголосив голова гільдії бісів, витираючи піт з чола.

Після вчорашніх новин про Себастьян звістка про якогось важливого біса з Підземного царства мене вже не лякала.

— Не турбуйтеся, містере Джонсе, впевнена, ми з ним порозуміємося.

— Він у мене в кабінеті, — безбарвно прошепотів начальник.

Я піднялася по дерев'яних сходах і без стукоту увійшла всередину. За столом сидів чорт, який читав газету. Обличчя його я не бачила, його роги були добре видно через розкриту пресу.

— Мізріель де В'єр, до ваших послуг, — я зайняла стілець навпроти нього.

— Радий познайомитися, — сказав знайомий голос і прибрав газету, — Себастьян де Анер.

Переді мною сидів Брієр, тільки з рогами та невеликою борідкою. Я спробувала зробити серйозний вигляд, але в його очах бачила неприховану іронію.

— А ми з вами раніше не зустрічалися? У вас дуже знайоме обличчя.

— Сумніваюся. Якби ми хоч раз з вами перетнулися, ви б мене не забули... моя кізочка.

Впевнена — це Брієр, і тільки зараз він показав своє справжнє обличчя!

— Щодо вашої справи, Мізрієль… Я переглянув усі доповіді і скажу — у вас вражаючий послужний список: підробка документів, халатне виконання бажань, використання магії в особистих цілях. Це все загрожує дуже великими проблемами.

— Я каюсь у скоєному, — відповіла з глузуванням.

Себастьян промовчав, дивлячись на якісь папери.

— У вас ще борг п'ять мільйонів.

Від обурення я підскочила зі стільця, сперлася на стіл, нависаючи над рогатим.

— Не маю боргу!

— А я говорю — є!

— І кому, цікаво, його повертати: вам, Анере, чи втікачеві Брієру?

Себастьян підвівся, дивлячись мені в очі. Нас розділяли всього кілька сантиметрів.

— Кому забажаєте, моя кізочка. Але я так розумію, при собі у вас немає грошей?

— Ні, — зло прошепотіла.

— Тоді я мушу надягти на вас пута і проводити до місця відбування терміну.

Фиркнула, не вірячи в його слова, але на мить мені стало не по собі.

— Тільки спробуй, і тобі не поздоровиться!

На обличчі Себастьяна з'явилася хитра усмішка. Він клацнув пальцями, і навколо моєї лівої руки зібралася енергія, зачаровуючи кисть. Я ахнула — на безіменному пальці красувалося кільце з великим діамантом.

— Це були пута…

Себастьян ляснув у долоні, і ми перейшли в інше місце. Від контрасту з темнотою кабінету я заплющила очі в залитому світлому приміщенні. Розплющивши очі, втратила мову: ми стояли на невеликій галявині. Біля нас священик та весільна арка. Я обернулася — на мене дивилися всі мої близькі люди: Сардинія і все королівське подружжя, Даніель та подруги.

— А це місце перебування довічного терміну, — здогадалася я.

— Я б сказав, брама в це диявольське місце, — підтвердив здогад Себастьян.

На ньому був ошатний костюм, і я тільки помітила, що і моя сукня змінилася. Вона стала біло-білою, весільною.

— Мізріель де В'єр, чи візьмете ви в чоловіки Себастьяна де Анер?

Відразу вразив мене священик питанням. Я розгубилася:

— Я не знаю ніякого містера Анера… — У служителя здивовано витяглося обличчя, і він подивився на Себастьяна. — За Брієра, може, й вийшла, а цього біса я не знаю.

— Продовжуйте. Вона згодна, — поспішив його Себастьян. — Має борг у п'ять мільйонів, її взагалі можна було не питати.

Я ображено штовхнула його в плече. Ось же зухвалець! Наша суперечка розвеселила присутніх.

— А ви, Себастьян де Анер, готові взяти за дружину Мізріель де В'єр?

— Я згоден! Беру.

— Я б не поспішала з ухваленням рішення, — почувся за спиною голос Даніеля. Брат був одягнений у чоловіче вбрання і справляв приємне враження.