Чортівка на виданні - Крістіна Логоша

Я навіть підстрибнула з місця.

— Як? Ти що дозволив йому зустрітися з примарою?

— Не було жодних примар, я уважно стежив. Він просто почав розкладатися і все. А ще в нього відпало вухо.

— Ні, це не може бути! Він же має бути живим і неушкодженим. Мабуть, щось пішло не так, чи хтось здогадався, що контракт був підробкою. Що ж тепер буде?

Даніель підійшов до мене, взяв за плечі і сильно струснув:

— Мізріель, візьми себе в руки! Зараз не час піддаватися паніці! Я з тобою! Ти маєш допомогти королю. Якщо треба, ми збиратимемо його частинами!

Його потрясіння протверезило.

— Добре, де він? Мені потрібно не на нього подивитися.

Він узяв мене за руку, і якомога спокійніше ми вийшли в коридори палацу, намагаючись не привертати до себе увагу. Але навіть так я відчувала, що всі дивляться на нас з підозрою, ніби здогадалися про нашу витівку.

У робочому кабінеті король сидів за столом, схиливши голову на руки, і з сумом дивився на вухо, що лежало на перед ним.

— Річард, любий, не переймайся, я привела допомогу.

Король байдуже подивився на мене і повернувся до страждань над втраченим органом.

— Я думав, ти лікаря наведеш.

— Мізріель — чарівниця, вона все виправить.

Я підійшла до короля, оглядаючи його голову. На щастя крові не було, вухо взагалі здавалося неживим, а зробленим з глини, та й сам король не відчував фізичних мук. А це означало найгірше.

— Я поговорю з кузиною за дверима.

Монарх байдуже махнув рукою. Схопила Даніеля та вивела за двері.

— Тіло починає відкидати тканину. Незабаром він перетвориться на ходячий скелет. Ти проморгав привида.

— Та не було його. Хіба що він у сні явився. До нього взагалі сьогодні ніхто не приходив, крім Амалії… Може, це вона його зачарувала? Скелети ж відчувають своїх, от і шепнула заклинання, щоб він швидше відкинувся.

— Амалія не могла цього зробити. Вона скелет, а не чарівниця!

— Значить, я таки проворонив привида, — Даніель з силою вдарив себе по голові. — Що будемо робити?

— Склеювати! А що нам лишається? І сподіватись, що він не розсиплеться до весілля.

— На клей?

— Чи є інші ідеї?

Я розкрила долоню і тихенько прошепотіла закляття. У ній матеріалізувався невеликий флакон, схожий на футляр для парфумів.

— Ось візьми, — сукала йому в руки пляшечку, — збирай свого майбутнього чоловіка по частинах! Тільки обережніше, сам до нього не приклейся!

— Я? — здивовано дивився на мене біс.

— Ти мене змусив оформити контракт минулим числом — тобі приклеювати!

Залишила брата одного з його проблемою та пішла шукати Сардинію.

Я не бачила її самого ранку, але впевнена, що без Відважного вона не покине палац. Маленький пошуковий вогник привів мене до саду. За розповідями русалки, я здогадалася, що це те місце, звідки пропав Відважний.

— Як я без нього? Мізріель, ми повинні повернути Відважного, — навіть, не повертаючись, вона відчула мою присутність.

— Я знаю, як це зробити, — її великі зелені очі були сповнені надії, — ми викриємо всім мерзотників одним махом, але мені знадобиться твоя допомога.

— Я готова на все!

— Це може бути небезпечно.

— Мені все одно. Без нього я не проживу.

Я підійшла до неї і обійняла. Навіть не знаю, кому з нас обійми були потрібні більше.

— Дякую, — сказала русалці.

— За що? Я нічого не зробила.

— Зробила. Мені потрібна підтримка ще однієї людини, і ми зможемо пригорнути їх усіх. А ти не сумуй, скоро все стане на свої місця. Я обіцяю!

На обличчі Сардинії засяяла посмішка. Я по-доброму щипнула її за щоку, і та засміялася. І хоч у її компанії мої страждання відійшли на задній план, але я змушена була піти.

Коли Себастьян відмовився віддати Відважного, я почала думати, як би виудити нещасного з лап цієї парочки. Рішення прийшло саме собою: ліцензія та відбір!

Щоб знайти Хрещену Фею одного магічного вогника недостатньо — на магію фей не діє сила чортівок. При думці про це згадалися цегляні стіни магічної пастки, і як я щосили намагалася пробитися крізь них. Нічого не виходило, адже до цього приклала руку одна впливова мухокрила.

Довелося по-старому шукати секретаря феї та йти у зазначеному напрямку. Варто мені дійти до потрібного кабінету, як мені повідомляли, що Хрещена Фея пішла в інший. Після кількох годин очікування під дверима, блуканням з одного кінця палацу до іншого, я нарешті застала її.

Пишна жінка у віці у перуці розсілася на софі апартаменти, які служили їй кімнатою відпочинку. Весь інтер'єр відображав її смак і пристрасть: всюди були статуетки маленьких фей, на тарілках, що висять на стіні, зображені казкові героїні, а в самому центрі — величезний портрет Хрещеної Феї майже від підлоги до стелі.