Засніжені квіти - Анна Потій

— Я все розумію, але… — Каель спробував підійти до мене, але виставила руки вперед, не дозволяючи йому наблизитися.

— Стій! — крикнула я. — Не підходь. Я зараз в такому стані, що одним лише дотиком можу перетворити тебе на крижану фігуру.

Але Каель не став мене слухати. Він рішуче підійшов до мене і пригорнув до себе, міцно обіймаючи.

— Ти не зможеш перетворити мене на кригу, Ейрін, — він ніжно погладжував мене по голові, перебираючи пальцями волосся. — Я тебе не боюся.

Від його дотиків я поступово заспокоювалася, а сніг, який ще мить тому заліплював нам очі, почав легенько кружляти, а потім зовсім зник. Я підвела очі на Каеля і змусила себе усміхнутися. В мене хоча б є він. Хай всі люди мене ненавидять і бояться, хай будуть ворожими, але він все одно на моєму боці. Разом із ним я все переживу. Каель — моя сила.