Чортівка на виданні - Крістіна Логоша

— Ні. Ти не зрозуміла, Мізріель! Не треба його ховати, — підключився до розмови Даніель. — Воскрес його!

У кімнаті зависла тиша.

— Таких ми теж згодовуємо малькам, — сказала Сардинія, глядячи на Даніеля, — Невиліковно хворий, щоби не мучилися.

— Стоп! Ніхто нікого малькам не годуватиме. А воскрешати померлих не в моїй компетенції, — заспокоїла я масовий психоз, що розростався.

— Ти мене не так зрозуміла, — сказав брат, — не буквально. Ти ж чортівка і можеш виконувати бажання. Згадай випадок, коли клієнт уклав контракт… не пам'ятаю, що там він захотів, але поки йшов до своєї мети, на смерть його збила карета. Що було з ним?

— Контракт не дав йому померти, адже його життя до моменту отримання бажаного було застраховано. — Такий випадок справді був у нашій робочій практиці. Про нього знали всі, навіть такі безглузді розгільдяї, як Даніель. — Але… — я хотіла запротестувати.

— Ти ж розумієш, що без короля не вдасться повернути борг Брієру, душа залишиться в нього, а Відважний так і буде не зрозумій якимось ссавцем, — напирав біс, — а мене можуть арештувати за вбивство. Думаєш, Брієр дозволить мені спокійно жити?

Я підійшла до нього і прошепотіла:

— Ти розумієш, що з нами буде за підробку документів? Якщо я заключу контракт вчорашнім числом, а король потім поскаржиться, що його обманом змусили підписати.

— Нічого, викрутимося. І не з такого викручувалися, — сказав родич і додав: — Мізріель, я не зможу жити, знаючи, що через мене померла добра людина. Я не винесу цієї ноші.

Його нещасні очі топили моє крижане серце. Та захотілося стукнути Даніеля, щоб більше ніколи не вляпувався у подібні авантюри, а потім стукнути себе, щоб не забувала, що не можна йти в нього на поводу. В одному він мав рацію — смерть короля сильно псує плани. Відбір доведеться відкласти до жалоби, і ніякі мальки нам не допоможуть.

Кусаючи лікті, я змушена погодитися: підробка договору — це єдиний варіант на якийсь час повернути короля до життя. Адже після того, як він отримає «бажане», він назад повернеться до праотців, а точніше — перетвориться на скелета, який має відпрацювати п'ятсот років за бажання, якого не мав.

— Він казав, що хоче? — Запитала я у «нареченої» померлого.

— Окрім того, що одружитися зі мною? — ляпнув біс, не подумавши, потім зніяковів і пригрозив: — Навіть не думай виконувати це бажання!

— Ну, якщо в нього не було іншої мрії… Вибач, я не маю інших варіантів, — знущалася я.

— Він щось сказав перед смертю. А, згадав! Сказав, що хоче зустрітись зі своєю померлою дружиною.

Я підійшла до бездиханого тіла. У моїй руці з'явився стандартний контракт. Взяла королівське перо та заповнила форму. Як бажання вказала: «Зустріч із померлою дружиною».

— Потрібний його розпис, — звернулася я до всіх присутніх.

— Давай я намалюю. У мене в свій час виходили чудові копії, — похвалився Даніель.

— Дивно, чому я зовсім не вражена, — парирувала у відповідь. Біс зробив зневажливу фізіономію і, погортавши королівські укази, на зразок перемалював розпису.

Підхопивши невидимі вила, вдарила ними об підлогу, і в ту ж мить Річард прийшов до тями, ніби не вмирав зовсім, а лише трохи задрімав.

— Що я? Хто я? Де… — він уважно оглянув кімнату. — Що тут відбувається?

— Нічого, любий. Ми з родичами зайшли тебе відвідати, але ти сильно втомився, і ми не стали тебе турбувати. Відпочивай, тобі треба берегти здоров'я, — защебетав Даніель.

— Напевно. Мені такий смішний сон наснився, — сказав Річард, — наче я помер, а ти, Елло, чоловік. Уявляєш, ось дива!

Свинцевий погляд ліг на плечі брата, на що той лише нервово хихікнув.

— Мені самій, буває, таке насниться! Ми тоді підемо, Ваша Величність, не заважатимемо.

— Добре, міледі, — сказав король і схилився над столом, переглядаючи папери.