Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва

Я клацнула пальцями на обох руках, захисний кокон виник навколо бестії щільним кільцем, поглинаючи чужі чари. Полум'я із шипінням всмокталося на захист, не завдаючи шкоди єдинорогу.

— Якого?! — Першокурсник різко розвернувся до мене, на його обличчі світилася злість. — Ви заважаєте мені проводити перевiрку, молодший майстер Лорейн!

— Я заважаю вам зробити дурість, — процідила я крізь зуби, не зриваючись на крик.

Рирару б сюди, з її бажаннями висмикувати ноги і вставляти не в ті місця, куди слід. Вона швидко донесла б правильну думку цьому ідіоту.

— Та який ви викладач! — скривився Ештан, складаючи руки на грудях. — Я викликався перевірити вашу ідіотську теорію. Ви погодились. А тепер злякалися, що розкриється правда про те, що все це цілковите марення! Хто вас узагалі викладати взяв?! Та я напишу своєму батькові, він швидко перевірку в академії проведе.

— Чудово, — різко перервала я його, відчуваючи, як починаю закипати. — Але ви зробите це після того, як закінчиться ваше покарання. За порушення основних правил, які я вам зачитала перед відвідуванням загону бестій, ви, студент Ештен Вільха, прямо зараз вирушаєте до кабінету ректора. Він призначить вам гідне покарання. Від заняття я вас звільняю.

Можна було самій вирішити, що він робитиме: допомагатиме Шукше, чистити загони, розбирати книги в бібліотеці... Але не стала. Тому що я не маю жодного авторитету в очах цієї людини. Тож нехай ним займається ректор.

— Я не зробив нічого такого, щоб одержати покарання, — пихався першокурсник.

— Якщо викладач відправив тебе до ректора, — прогарчав за моєю спиною ельф, — отже, ти розвертаєшся і йдеш до ректора, недомірок. Або вилітаєш геть із академії. Тут усі рівні. Так що вистачить задирати свій ніс, а то в нього залетить що страшніше за муху.

Діса тихо пирснула зі сміху, а я навіть змогла видихнути не ривком. Ештен таким поглядом пропалив Зіанара, що й слів не треба було. А потім розвернувся і поквапився залишити ангар. Якийсь час усі мовчали, переварюючи те, що сталося. А потім я постаралася повернутись до заняття.

Все ж таки, одна людина не повинна шкодити всім.

Єдинорога вдалося заспокоїти за кілька хвилин. Але бестія все ще не поспішала підходити ближче та знайомитися з новою порцією студентів.

— Думаю, сьогодні ми більше не будемо нічого доводити про найвищі та нижчі матерії, — сказала я, окидаючи студентів поглядом. Затрималася їм на повному студенті, який подав Ештену ідею. — Повернемося до цього пізніше. У нас ще буде кілька занять, пов'язаних із єдинорогами. А зараз я хотіла б розповісти про стереотипи, які вже кілька століть переслідують цих чудесних бестій. Що вам спадає на думку в першу чергу, коли йдеться про єдинороги?

— Їхні роги дуже цінні для артефакторiв та зельєварів, — сказала Діса, а єдиноріг покосився на неї з підозрою та докором у темних очах.

Дріада тільки скинула руки, показуючи бестії, що нічого проти тієї не має.

— Так було раніше, — погодилася я. — Близько тисячі років тому, коли артефакторика та зільоваріння ще не були так добре розвинені, ріг єдинорога був цінним ресурсом. Саме тоді кількість бестій сильно зменшилася. Але зараз існує безліч ресурсів і інгредієнтів, які можуть замінити порошок з рогу єдинорога.

Діса кивнула і дружелюбно усміхнулася бестії. Та переступила з ноги на ногу і зробила крок ближче до студентiв.

— Добре, — я підійшла практично впритул до загону, — хто ще може сказати?

— Мають магію? — невпевнено простягла дівчина з довгим русявим волоссям. — Здається, щось пов'язане із магією освітлення.

— Цей стереотип іде з тих часів, коли єдинорогів пов'язували з богами, — погодилася я. — Наче ці бестії зійшли із зірок. Але ні, єдинороги не мають звичної для нас магії. Ще? Усе? А як же те, що спіймати єдинорога може лише найчистіша з дівчат? Це, до речі, правда. Щоб зловити єдинорога, потрібна зачарована вуздечка і незаймана дiвчина. Маги досі сперечаються про те, як це може бути пов'язане із природою бестiй. Але факт залишається фактом.

Студенти тихо заговорили. Хтось із дівчат помітно почервонів, юнаки посміхнулися. І тільки Зіанар ступив ближче до мене і з глузуванням поцікавився:

— Цікаво, а що ж це він так до вас лащиться, майстре Лорейне?

У перші секунди я навіть не зрозуміла, про що йдеться. Потім обернулася до бестії, зустрілася поглядом з великими темними очима.

Єдиноріг поклав голову на огорожу поруч із моєю рукою і не поспішав відходити, навіть коли я різко сіпнулася. Тільки тихо заржав і потягнувся вперед рогом.

— Поняття не маю, — сховавши сум'яття за маскою байдужості, відповіла я. — Бестія все ж таки вища. Чує і розуміє, що я не хочу завдати їй шкоди.

— Угу, — нахабно посміхнувся вухатий, — або все ж таки ми зараз спостерігаємо підтвердження історії про приручення бестій незайманими.

— Студент, ви забуваєте, — холодно промовила я. А потім додала жартівливим тоном. — Складно залишатися незаймананою, коли в тебе семеро дітей.

Третєкурсник тільки закотив очі, але діставати цією темою більше не став. Незабаром заняття добігло кінця. Деякі студенти тепло дякували за нього, інші ж мовчки поспішали покинути ангар. Пiсля пари я затрималася. Зараз в нас був час, який я збиралася використати з користю.