Втікачка з Сутінкового світу - Марина Сніжна

Перервав усе це неподобство владний голос, що пролунав від дверей:

– Негайно припиніть!

Кадора, який у цей момент опинився зверху і намагався вчепитися іклами в горлянку Еннія, відкинуло в один бік, демоніта – в інший.

Обидва одразу ж підхопилися на ноги і спробували знову продовжити сутичку. Але так і завмерли в повітрі, безпорадно перебираючи ногами. Ми ж всі витріщилися на застиглого на порозі Ербіна, який несхвально дивився на Міль та Еннія.

Вони поступово приходили до тями і вираз їхніх облич змінювався. Тільки коли вони перестали робити спроби вирватися, Ербін змахнув рукою і спустив обох на підлогу.

– Всім сісти по своїх місцях, – наказав наставник, проходячи далі.

Ми всі одразу ж це зробили. Щоб не провокувати Міль на новий спалах гніву, я навіть сіла туди, куди він мені вказував – поряд з білявою вампіркою. Та обдарувала мене неприязним поглядом, явно теж не втішена таким сусідством. Скуйовджений Міль з подряпаною щокою сів між мною та нею.

Енній повернувся на колишнє місце. Йому дісталося набагато більше. Під оком синець, губа розсічена, на натільній сорочці виступила кров. Щоправда, рани вже починали затягуватись, але все одно дивитися на це було боляче. Я співчутливо йому посміхнулася, але він не відповів на мою усмішку і зосередив увагу на Ербіні. Ех, ну чому білявий виродок примудрився все зіпсувати?! Між нами з Еннієм тільки почало щось зав’язуватися!

– Якщо подібне повториться в стінах Кривавого Притулку, на винуватців чекатиме покарання, – холодно промовив наставник, обводячи нас виразними сірими очима. Найбільше за кольором і холодним блиском вони мені нагадали сталь. Навіть здригнулася. Схоже, від Ербіна не варто чекати такого розуміння потреб новообернених, як від Базіани. Він з нами панькатися точно не стане. – А тепер займемося тим, навіщо ми, власне, тут і зібралися…

– Пробачте за запізнення. Поспішав, як міг, – почувся від дверей веселий голос, і всі погляди знову спрямувалися туди.

Час від часу не легше! На порозі маячив Асдус. А цей що тут забув? Вочевидь, те саме питання відобразилося на обличчі наставника, бо демон вирішив за необхідне пояснити:

– Здається, за вашими правилами одному з родичів можна підтримувати новооберненого.

Я помітила, як в Еннія витяглося обличчя. Схоже, він теж не очікував такого повороту.

– Братику, я знаю, як нелегко тобі доводиться, – театрально заголосив Асдус, заходячи всередину і безцеремонно вмощуючись поруч з демонітом. Навіть обійняв того за плечі, а потім поплескав по спині. – Але тепер я буду поряд!

– Асдусе, якого біса?.. – почав було Енній, але той вишкірився в посмішці і перервав його промову новою порцією зітхань:

– Тут нема чого соромитися, братику. Усім нам іноді потрібна підтримка! А ми ж одна кров!

– Годі клеїти дурня, – не витримав, нарешті, Ербін. – Якщо вже прийшли, будьте ласкаві мовчати і не заважати. Інакше я не подивлюся на те, що правилами ваша присутність дозволена, і викину вас звідси в мить.

– Зрозумів-зрозумів! Вважайте, що мій рот зашитий! – широко посміхнувся Асдус, потім зиркнув на мене і підморгнув.

Спалахнувши, я поспішила відвести очі. Думка про те, що рудий нахаба сюди прийшов через мене, не викликала захвату. Може, і справді вирішив Еннія підтримати? Ага, як же! Я не настільки наївна. Ну, чого він взагалі до мене причепився? Після його вчорашньої зухвалої поведінки, коли він мене лапати почав, я вже не так прихильно була до нього налаштована. Через нього, до речі, спостереження за мною посилили. Якби Чорний Лорд так не розлютився, я б могла зараз спокійнісінько сидіти поряд з красунчиком-демонітом. Ех…

– За великим рахунком, перебувати на цьому занятті Еннію необов’язково, – промовив наставник, знову перемикаючи на себе нашу увагу. – Йому, як демоніту, і так легко вдається встановлення ментального контакту з іншими розумними. Але якщо хочете, можете залишитися, – сухо кинув він, і Енній кивнув. – Тільки брати участь у практиці ви не будете.

– Будемо з тобою глядачами, – прошепотів Асдус, за що отримав застережливий погляд від Ербіна.

– Все-все, я мовчу!

І він притис обидві губи пальцями, даючи зрозуміти, що рот у нього закритий на замок. Щось важко віриться, що йому вдасться довго зберігати мовчанку. Я подумки хмикнула.

– Поки що у вас тільки прокидаються здібності до телепатії. Деякі навіть можуть читати чужі думки. Але тільки тих істот, у яких надто гучна і жива ментальна мова, – звернувся до нас наставник. Після останніх слів він чомусь поглянув на мене. Прокляття! Це прямий натяк? Ось за що це мені?! А ще й те, що я, на відміну від цих «деяких», зовсім не чую чужих думок, образливо вдвічі. – Щоб задіяти свої здібності на повну, знадобляться певні зусилля. Гадаю, мій колега Фулвій уже розповідав вам про те, як ставити ментальний бар’єр. Це потрібно для того, щоб ваші думки не ставали загальним надбанням.

Особини закивали, а я подякувала добрій Базіану, яка і мене постаралася цього навчити.

– Скажіть, наскільки великого успіху ви досягли в блокуванні власних думок за цей час?

Я помітила, що багато хто винувато ховає очі, і від серця трохи відлягло. Схоже, не тільки у мене з цим не складається.