Чортівка на виданні - Крістіна Логоша

– Чхі! – пролунало за спиною.

Озернувшись, я побачила лежачу на підлозі Сардинію з плавцем, що стирчав з-під сукні. Благо, ми були одні, і ніхто не помітив метаморфозу.

– Як же все не вчасно, – простогнала я, і додала, дивлячись на Даніеля: – не наближайся до неї. — Біс зробила п'ять кроків назад. — Перетворюйся назад! — наказала Сардинії.

Русалка задумалася, а потім вимовила невинним голосом:

– Здається, я забула як чхати.

Своєю люттю я могла зруйнувати міста. Як мені вдається притягувати до себе суцільні неприємності?

– Міледі потрапили до складної ситуації? Я готовий допомогти.

Як на маяк безглуздих ситуація, до нас підійшов Себастьян Брієр.

– Дякую, ми самі розберемося, – тактовно відмовилася.

Але відьмак проігнорував мої слова і з цікавістю розглядав русалку.

– Яке незвичайне чаклунство… Хто зробив із вами таку підлість?

– Мізріель, – простодушно сказала Сардинія. – У мене є подвійний комплект кінцівок за договором.

Відьмак подивився на мене докірливо, і на мить стало соромно за цей договір.

– Чому я не здивований?

– Вона захворіла після вашого вчорашнього чаклунства. До цього з хвостом проблем не було, – виправдовувалась я.

– Моя магія нешкідлива, – сказав відьмак і простяг руку Сардинії. – Дозвольте.

Русалка вклала руку в йому долоню, і Себастьян поцілував її. Навколо хвоста закружляли різнокольорові блискітки, перетворюючи його на дві ноги.

– Ура! – скрикнула бездушна і, задерши сукню, розглядаючи свої гомілки. — Жаль, однаково обидві ліві. А я думала, від вашого чаклунства у мене стануть нормальні ноги.

Округливши очі, відьмак дивився на мене в легкому шоці.

– Ви зробили їй обидві ліві ноги?

– Недоліки професії.

Не бажаючи вислуховувати осуд від сторонньої людини, я підійшла до Сардинії і допомогла підвестися, бажаючи якнайшвидше позбутися суспільства Себастьяна. Але зухвалець не дав мені далекоуйти, схопивши мене за лікоть.

– Не так швидко, міледі де В'єр. У мене до вас є розмова.

– Нам нема про що розмовляти. Ми вчора все обговорили.

– Ось саме про це я й хотів поговорити. А ще про розслідування короля та змію, яка так вчасно з'явилася у тронній залі. Не так багато чарівників було того вечора.

Зло блиснувши очима, я сказала:

– Добре. Міледі, лишіть нас. Я вас трохи пізніше наздожену.

Тривожно поглядаючи на мене і Себастьяна, Даніель та Сардинія залишили нас самих. Тільки зараз відьмак відпустив мою руку.

– Ви мені звинувачуєте? – Пішла в наступ.

– Швидше, пропоную угоду. Ви ж не забули про наш договір, моя кізонька? Ви так і не повернули мені п'ять мільйонів.

– Останній термін ще не настав. Але щоб ви не турбувалися, можу вас запевнити, що поверну все до копійки зі своїх весільних грошей,  промовила з насолодою, спостерігаючи, як він змінюється в обличчі.

– У вас надто великі амбіції, – зло прошепотів Себастьян, – я готовий пробачити третину суми, щоб ти і твої родичі більше не плуталися під ногами.

– Боїшся, що я стану твоєю королевою? Чи переживаєш, що безхребетний принц потрапить під чужий вплив? Не дарма ж ви стільки сил доклали, щоб зробити з нього безвольну маріонетку. Так, я розкусила ваш підступний план.

Себастьян схопив мене за руку і різко смикнув до себе. Наші обличчя опинилися у небезпечній близькості. Відчуття тривоги пробуджувало таємні бажання.

– Ти нариваєшся на великі неприємності, – промовив так тихо і проникливо, що у по тілу побігли мурашки. – Погоджуйся на угоду, і щоб духу твого тут не було.

Я з викликом подивилась у йому в очі.

– На нашому весіллі з принцом ти триматимеш мою вінчальну фату. А наступного дня твого духу не буде не лише у палаці, а й у королівстві.

Висмикнула руку і стрімко пішла наздоганяти своїх компаньйонок, навіть не обернулась на цього зухвальця, поки він не сказав:

– Це було останнє попередження, міледі де В'єр.

– Мені не страшно. Треба боятися вам.