Чортівка на виданні - Крістіна Логоша

– Я був у тронній залі, коли відчув коливання магічної сили. Мій обов'язок перевірити, що стало причиною. Я пішов магічним слідом і побачив, як потворна стара в брудному обдертому балахоні намагається зачарувати парочку діточок, які загрались і відстали від своїх батьків.

– Ви такий хоробрий, – із захопленням сказала гномка і вперше відірвала голову від тарілки.

– …ми зчепилися у чарівному поєдинку, але у злої відьми не було жодного шансу. Вам було не чутно грім і не видно блискавки та вогняні кулі? А на мені обгорів увесь одяг, але головне, що дітей вдалося врятувати. Вмираючій відьмі вдалося зачарувати свій шарф, і він накинувся на мене. Але навіть із зав'язаними очима мені вдалося розібратися з нею.

Міледі із завмиранням серця слухали розповідь відьмака, а потім тишу порушили оплески.

– Ви такий добрий, містере Брієр! І дітей врятували та з відьмою розібралися. Браво! –вигукнула "Елла".

Її тріумф підхопили й інші дівчата, а відьмак немов розтікся від загальної любові і обожнювання.

– Дивні якісь відьми, – сказала, коли всі затихли, – приходять у палац сповнений варти у найлюдніший час, щоб зачарувати дітей аристократів, коли по селах мільярд  безпритульної хлопців та дівчат. Та й зі стрічкою якось дивно.

Я невимушено взяла кришталевий келих і зробила ковток.

– Ви натякаєте, що я брешу? – пролунав крижаний тон, змушуючи оточуючих застигнути в страху.

Але на мене він так не діяв.

– Я лише сказала, що це дуже дивно. У житті багато незвичайного, містере Брієр. Можливо, ваша історія є однією з них.

– Ой, зачекайте, а це не ви та сама де В'єр, у якої роман з містером Брієром? – озвалася руденька чоловічка.

Я зневажливо подивилася на нахабницю, списуючи на те, що до відбору спеціально підбирали дівчат невеликого розуму.

– Це все злі плітки.

– Може, то він з вами був тоді? Адже ви теж чарівниця? – не вгамувалася дівчина.

Я лищи подивилася на неї і, поклавши лікті на стіл, трохи нахилилася вперед.

– Крихіко, я не могла бути з містером Брієром, адже весь вечір провела в компанії принца Монті. І в результаті нашого спілкування він замінив двох претенденток на мене та мою сестру. А вам вдалося хоч словом обмовитися з принцом?

Руда побіліла і похилилася. Я потрапила у яблучко – ніхто з присутніх не спілкувався з принцом. Та це й не дивно, знаючи його особливості.

Залишок обіду пройшов без гострих тем. Король Річард сміявся і кидав до «Елли» важкі погляди, а Даніель захоплено їв, але не звертаючи увагу на його знаки прихильності.

Іноді щось говорила Хрещена Фея, але центром уваги був Себастьян. Негідник зачаровував своєю харизмою наївних дівчат, змушуючи хапати з язика кожне його слово. У мене навіть склалося враження, що це його відбір наречених, а чи не принца. Я з тривогою поглядала на Сардинію. Дівчина поводилася скромно, не виявляла особливих інтересів ні до монархів, ні до Себаст’яна. Її думки були зайняті чимось іншим. Або кимось. Чомусь згадався незнайомий чоловічий голос у її кімнаті.

Слуги знову заметушились і принесли десерт. Ним виявилися сухі тістечка з медовим прошарком. Це не тільки смачний десерт, а й перевірка на міцність: через твердість за етикетом його дозволено брати руками, але воно кришиться, перетворюючи спроби з'їсти його з гідністю в справжнісіньке суспільне фіаско. Ті самі думки читалися на обличчях суперниць.

– Наш кулінар дуже старався, щоб десерт вийшов надзвичайно смачним. Обов'язково почастуйте, – сказала крилата «змія».

Я з тривогою взяла тістечко і акуратно відкусила – мені вдалося не розкришити його. А ось решта дівчат не була такою щасливою: гномка забруднила обличчя крихтами, у двох дівчат тістечко розсипалося в руках.

Сардинія подивилася на мене і так само акуратно впоралася з ласощами. А ось Даніель… Здалося, що у мене на голові від жаху заворушилося волосся. Брат так уперто ігнорував знаки уваги короля Річарда, що боявся відірвати погляд від своєї тарілки. Він взяв десертну ложку і з насилу натиснув на край печива в спробі відламати шматочок. Від незручного руху ложка сковзнула, і тістечко вислизнуло з-під неї, як випущена з арбалета стріла, і влучно потрапило прямо в око королю Річарду. Монарх скрикнув і схопився, зачепив довгим рукавом мантії келих з вином і перекинув на сукню Хрещеної Феї.

– Та що таке! Допоможіть королю! – Вигукнула вона.

– Нічого, це лише тістечко. З ким не буває, – сказав старий, потираючи ліве око.

– Мені так шкода… – Даніель злякався наслідків свого вчинку, винувато дивлячись на монарха.

– Думаю, з трапезою покінчено, – Брієр ляснув у долоні тричі. – Запрошую претенденток прогулятися внутрішнім садом.

І поки панувала метушня навколо короля та зіпсованої сукні феї, я швидко встала з-за столу і, прихопивши своїх компаньйонок, вийшла на терасу. За нами пішли ще вісім дівчат.

– Як можна бути таким незграбним? – вичитувала я «Еллу», коли ми відійшли далеко від сторонніх вух.

– Я ж не спеціально! Просто так вийшло, – відмовлявся брат.