Туманний Острів - Таня Толчин
На застеленій м’яким вовняним пледом лавці сиділа задумлива імператриця Джулла. Приємне сухе тепло пічки огортало її. Не зважаючи на доволі простенький інтер’єр, в маленькій хатині Гербі відчувався затишок, що навівав внутрішній спокій.
На вузькому ліжку біля стіни на животі лежав Уордем, а Гербі обробляв на його спині рану, накладаючи цілющий компрес.
— Він повинен лежати так зо дві години, а потім зроблю перев’язку, - Гербі вмив руки та витер лляним рушником. – О, Найсвітліша… Рана досить глибока, але дужий воїн житиме…
Джулла зітхнула з полегшенням, наразі вона смакувала теплий напій з обсмаженого коріння цикорію, із медом та молоком.
— Вашими руками боги творять дива, Ви гарний цілитель, - Джулла із насолодою зробила ковток з горнятка. – Який смачний напій…
— Моя дівчинка Сессіл дуже любила його… — гірко зітхнув старець, його погляд раптом сповнився тугою та смутком.
— Сессіл? Ваша донька? – поцікавилась імператриця.
— Вона була моєю вихованкою і справжньою Душею Світла… Це дитя мені підкинули дев’ятнадцять років тому, залишивши біля моєї хатини… Довго я шукав батьків… Ось, залишилась на згадку лише маленька ковдра… — Гербі підняв кришку дерев’яної скрині і дістав дитячу ковдру, демонструючи Джуллі. Вона раптом схопила її руками, пильно розглядаючи. Жіночі тонкі пальці торкнулись золотистої вишивки… Сессіл… Імператриця заціпеніла та зблідла… Звичайно, вона впізнала цю річ… Джулла власноруч вишила це ім’я на ковдрі, вкладаючи свою любов у кожен стібок. І як таке могло трапитись? Що це за чергова гра богів?
— Де ця дівчина? – голос імператриці тремтів, як і її руки.
— Той нелюд Спарг відправив її на Туманний Острів, бо не воліла йому скоритися, хоча моя Сессіл і зцілила його воїна… покарав її, зіславши туди… Він погубив мою дівчинку… Найсвітліша, з Вами все гаразд? – поцікавився схвильований Гербі, адже імператриця геть зблідла, хапаючи ротом повітря.
— Не може цього бути… — бурмотіла вона напівпошепки. В темних, мов ніч, очах блищали сльози. Наразі Джулла геть не була схожа на сувору правительку. Перед Гербі сиділа згорьована, охоплена неймовірним болем жінка…
— Ця дівчинка була моєю донькою… — прошепотіла імператриця, притискаючи до обличчя білу ковдру, жадібно вдихаючи запах… Із грудей вирвався пронизливий крик відчаю…
— Але ж як… як вона тут опинилася? – Гербі застиг на місці у подиві, намагаючись усвідомити приголомшливу інформацію.
Та ніхто і гадки не мав, що тієї ночі, коли дитя викрали із покоїв Джулли за наказом її чоловіка Герліана і принесли до вод океану, втрутились боги. Вони доволі рідко це робили, даючи право вибору істотам цього світу. Але доля Сессіл вирішена ними заздалегідь, дитя повинно було вижити.
Викрадачів дівчинки охопив серпанок мороку, вони попадали на березі океану та забулись сном, а Матір Природа оповила дитя золотистим коконом та перенесла до хатини Гербі, якому судилося виховати справжню Душу Світла. Такою була місія старого цілителя.
— Цей лардонець Спарг її погубив… — процідила крізь зуби Джулла, витираючи гіркі сльози. – Я знищу їхню імперію, спалю геть їхні землі вогняними кулями… зітру з цього світу… Як же я ненавиджу лардонців…
Приголомшений Гербі не міг дібрати слів, лише гірко зітхнув… Адже насилля і смерть – це не те, чого би бажала його вихованка…
Хатину лікаря надійно охороняли люди імператриці, навіть огорнули енергетичним пологом. Частина загону прибулих на Горт воїнів штурмували палац, де знаходились люди Спарга. Із відсутністю володаря наразі там панувала метушня, та й більшість челяді зраділа визволителям, відразу обираючи їх сторону.
За дві години палац захопили ельгертанці, а мешканці Горту схилили голови перед воїнами Джулли. Сама ж Ейл ще на кораблі віддала наказ, щоб прибічників Спарга стратили на місці.
Біля стін палацу прибулі воїни облаштували табір, святкуючи легку перемогу. Неймовірно щасливі місцеві мешканці приносили їм їжу, напої та дарували квіти своїм визволителям. Наразі Горт знову повернеться до нормального життя із ельгертанськими законами.
Похмурий палац, де недавно ще мешкав Спарг наче ожив, повертаючись до минулого радісного життя. Головна серед прислужниць віддавала накази прибрати в приміщеннях та готувати страви до бенкету, адже незабаром туди навідається Найсвітліша власною персоною із головнокомандуючим, якому потрібно ще трохи часу, щоб одужати. На бенкеті буде обраний імператрицею новий володар Горта серед місцевої знаті.
Пораненого Уордема перевезли до палацу, а задумлива Джулла сиділа біля нього на ліжку. Будучи ще доволі кволим, чоловік лежав, турботливо обкладений шовковими подушками, в його блакитних очах відчувалися біль та смуток… Імператриця вже встигла розповісти про Сессіл, яка загинула на Туманному Острові, так і не зустрівшись із своїми справжніми батьками…
А наступного ранку Горт сколихнула приголомшлива новина — Трей мертвий! До берегів острова причалило судно з двома чоловіками на борту. Один із них божевільно реготав, адже втратив розум від пережитого на Туманному Острові, а інший розповів людям усе, що бачив на власні очі. Мешканці Горту дізнались від єдиного свідка про те, що чудовисько знищило весь загін Спарга і також там були якісь місцеві люди, але ящур пошматував усіх…
Ця звістка досягла Джулли і Уордема, а також прибулого щойно Семюеля, якому не пощастило із плаванням, адже потрапив у сильний шторм. Його корабель носило водами океану декілька днів та нарешті прибило до берегів Горта. Врятувати Сессіл воїн не встиг… Жахливе відчуття провини і смутку мучило Семюеля, адже дівчина врятувала його життя. Він повинен був захистити Сессіл, як обіцяв, але не зумів…
— Мені усе розповіли про Вас, Семюелю, - Джулла виплюнула його ім’я із зневагою, дивлячись відсторонено у широке вікно зали палацу. – Це ж Вас вона зцілила, а потім Ви спровадили її на вірну смерть до чудовиська?!
— Можливо Ви вважаєте, що мій вчинок огидний, але я супроводжував Сессіл із метою врятувати, — Семюель намагався зберігати спокій. – Я залишив їй їжу, а потім волів повернутись і забрати дівчину та сховати від Спарга. Але не встиг…
