Туманний Острів - Таня Толчин

Імператриця Джулла Ейл стояла на балконі-терасі із білого мармуру, спираючись ліктем до масивної огорожі, оздобленою циліндричними колонами. Вона задумливо споглядала вечірню далечінь і темні води безмежного океану, в якому золотим розсипом відображувались золоті зорі і образ Богині Сумари. Легкий теплий вітерець тріпав прядки чорного, мов ніч, волосся, що спадало на оголені плечі. Засмагла і неймовірно гладка шкіра досить ефектно поєднувалась із яскраво-помаранчевою шовковою тунікою.

-Про що замислилася, Душа моя? – пролунав за спиною низький басовитий чоловічий голос, на тендітне плече жінки опустилась важка широчезна долонь.

-Про справи своєї імперії, - вона обернулася назад, з ніжністю і посмішкою на вустах дивлячись на кремезного воїна. Протягом багатьох років вони палко кохали одне одного попри усі важкі обставини і волю богів… Її Уордем… Цілком відданий і до безтями жаданий…

Головнокомандуючий Уордем Ра очолював армію Ельгертанської Імперії, вважався жорстким щодо підлеглих воїнів і безжалісним до ворогів. Також він був геніальним стратегом і грізним завойовником. Щоранку, із першими променями світила Уордем виснажував і загартовував себе та свої загони у безперервних тренуваннях. Ра володів неймовірною силою вогняної енергії, яку вміло використовував у битвах, адже навчався раціонально володіти нею ще з раннього дитинства.

-Імперія надійно захищена, а моїй коханій потрібен відпочинок, - воїн занурився пальцями в шовковисті локони імператриці, ніжно обіймаючи за струнку талію. Так, для усіх навколо Джулла владна, жорстка і незламна, а Уордем бачив в ній тендітну і податливу жінку.

-Завжди думаю про те, що так і не зуміла вберегти… - тихий голос імператриці пройняла гіркота.

-І я не зумів… - сумно прошепотів чоловік, важко зітхнувши. Його обличчя раптом стало суворим і напруженим, а погляд синіх очей полоснув лезом.

Наразі мова йшла про їх спільну дитину, яку багато років тому за наказом імператора Герліана викрали і вбили. Усі, хто брав участь в цьому жахливому злочині померли, адже Джулла доклала зусиль. Також богам віддав Душу і імператор, раптом знепритомнів після чергового бенкету, а наступного ранку не прокинувся… За помсту Джуллу ніхто не осуджував, адже вона так і не зуміла народити знову кровного спадкоємця, який так потрібен імперії. Це вважалось поганим знаменням… Династія Ейл вже багато сторічь була при владі, мудрі старці вважали, що зміна роду може призвести до занепаду Ельгертанської Імперії.

-Острів Горт… Його захопив той огидний  вискочка Спарг, а я не звикла уступати свого, - в голосі Джулли відчувались владні і сталеві інтонації.

-Мені доповіли, що Спарг влаштував там пастки, які доволі важко буде обминути… Але в мене достатньо сил Світла і Темряви, я зумію їх уникнути, - рішуче мовив Уордем, а імператриця дивилась на воїна із захопленням, в темних жіночих очах спалахнув відблиск бажання. Цей чоловік такий великий, немов скеля… На кремезних мускулистих руках майоріли татуювання зображень символіки ельгертанських богів. Голова Уордема була поголена налисо, лише посередині залишалась смужка світлих прядок, заплетених у косу.

-Я не сумніваюся, що ти впораєшся із цим… - прошепотіла Джулла, спокусливо гладячи кінчиками пальців кремезні чоловічі груди.

-Мене наразі турбує питання стосовно океанських піратів… залишився лише один, якого я не зумів спіймати. Лардонець, капітан Рассел… Він наче щезнув безслідно… - головнокомандуючий стиснув злісно щелепи, згадуючи про цю особу. – Він мав сміливість і зухвалість напасти на один із моїх кораблів…

-Можливо, боги океану його вже давно поглинули, - Джулла намагалася заспокоїти коханого, грайливо дряпаючи довгими нігтями кремезне чоловіче передпліччя.

-Я би лише зрадів цьому, але маю сумніви… - Уордем перехопив тендітне зап’ястя імператриці і підніс до своїх вуст, пестячи палкими поцілунками. Жінка солодко зітхнула, лише міцніше притискаючись до кремезного тіла воїна, а Уордем не зволікаючи підхопив її на руки і поніс до просторої відпочивальні, прикрашеної білими і срібними гобеленами.

Побудована із білого мармуру резиденція імператриці знаходилась на острові Елгерджія, де був доволі спекотний клімат, лише вечірня прохолода дарувала місцевим мешканцям певне полегшення.

Океанський бриз тіпав верхівки височезних пальм та білі портьєри в просторих покоях Джулли, яка танула в палких і пристрасних пестощах свого коханого воїна. З тієї ночі, коли вони покохались вперше, в імператриці не було інших чоловіків, хоча ще з юності вона дозволяла собі цю солодку втіху, періодично розважаючись із вродливими ельгертанцями.

Звичайно, усі прислужники, та годі й казати, вся імперія знала, що правителька і Уордем коханці вже багато років. Можливо, він би був гідним імператором, але боги в храмі Матері Природи не подавали знамення з цього приводу. Це означало, що Джулла і Уордем не мали дозволу створити законну пару, тобто здійснити обряд єднання.

Також боги мовчали з приводу спадкоємця. Щодня Джулла з неабияким хвилюванням очікувала звістку від жреців храму Матері Природи, але марно. Вона щоранку омивала руки і обличчя в священному джерелі, яке знаходилось на острові, витікаючи із великого каменя білого мармуру. Опісля цього імператриця прямувала до храму, де занурювалась в глибоку медитацію, вглядаючись в прозору стіну із гірського кришталю. Коли хтось з богів подавав знамення, його образ з’являвся саме там, сяючи над храмом. Востаннє таке явище трапилось, коли Джулла ще дитиною була відмічена, як майбутня імператриця, а Герліан – її пара. В той пам’ятний день з’явилась Богиня Сонця і огорнула острів золотим пологом.

+++

Уордем прокинувся ще до сходу світила. Здійнявшись, він напівлежачи сперся на лікті, милуючись сплячою імператрицею і згадуючи чергову, сповнену пристрасті ніч. Чорні локони розкидалися ореолом на шовкових подушках, така тендітна і неймовірно вродлива, немов богиня Кохання… Нехай його дорогоцінна жінка ще трохи відпочине, не варто будити… Уордем завжди мріяв огородити її від усіх бід і хвилювань… Чоловік тихо зітхнув і обережно накрив оголену Джуллу білим шовковим простирадлом.