Чортівка на виданні - Крістіна Логоша

Третій розділ

Будівля Гільдії скелетів знаходилася на одній площі з королівським палацом. Кістяні жартували, що спеціально обрали це місце, щоб влаштовувати страйки не відходячи від рідних пенатів.

Стрілки годинника на ратуші показували дванадцять, коли на утрамбованій цеглою площі з'явилися Мізріель і Елла де В’єр. Чортиці – а саме так їх сприймали лежачі на землі протестувальники – квапливо пройшли повз страйкуючих і увійшли до будівлі гільдії. На вулиці протест був сонним і апатичним, але всередині будівлі кипіла активна діяльність. Перед бісовими промайнули жіночі мощі в чорно-білій сукні секретаря з величезною стопкою папок і паперів. По дерев'яних сходах спускався скелет в робочому одязі гондольєра, роздаючи вказівки трьом супутникам. Звідусіль було чути розмови, з кабінетів в кабінет снували працівники канцелярії.

– Як же добре, що ми їх вигнали з Підземного царства! Вони б там влаштували переворот і скинули все наше рогате начальство, – промовила Елла, озираючись на всі боки.

– Я тебе благаю, Даніель! Це легенда, яку придумало керівництво, щоб не вдарити в бруд обличчям, – посміхнулася Мізріель.

Озираючись, вони підійшли до дверей з табличкою «Керівник Гільдії скелетів».

– Тоді навіщо ми тут?

– Щоб почати відбір наречених, – Мізріель штовхнула двері і увійшла до кімнати.

До самої стелі простягались полки, завалені стопками паперів. Інші бумаги лежали на столі, стільцях, підлозі...

– Добрий день, де я можу знайти шановного Федеріко Ріва?

Під паперами почалося ворушіння, почувся шурхіт. І крізь стопки документів на стіл перед бісовими викотився череп.

– Міледі, чим зобов’язаний? – запитав безтілесний.

З-під столу піднялося тіло і початок метушливо нишпорити руками по поверхні в пошуках голови. – Прошу вибачення за незручність. Іноді так втомлюєшся, що хочеться відключити голову. Для цього я відділяю її від тіла, і, знаєте, дуже допомагає, з'являється така легкість...

Руки, нарешті, намацали голову, та додали її до шийних хребців.

– Мізріель де В’єр, – бісова простягнула руку, і кістяний вдарився зубами об мою шкіру, імітуючи поцілунок.

Скривившись, Даніель простягнув свою для поцілунку. Але тільки скелет хотів припасти «губами», чорт відразу ж висмикнув руку, за що отримав загрозливий погляд від сестри.

– Ви така сором’язлива, – зазначив Федеріко, якого потішила реакція Даніеля.

– Ми прийшли висловити своє схвалення вашою роботою, спрямованою на припинення дискримінації та утисків прав кістяного народу, – випалила Мізріель патріотичне гасло.

– Дійсно, проблема обмеження прав скелетів дуже гостро стоїть в сучасному суспільстві, – погодився Федеріко Ріва.

Сів на своє місце і запропонував відвідувачкам зайняти вільні стільці.

– А чим викликаний ваш сьогоднішній протест? – запитав Даніель.

– Моя кузина тільки приїхала. Я проводжу їй екскурсію і не втрималась познайомити з таким видатним борцем за свободу, як ви, – згладила казусну ситуацію Мізріель.

– Бачу-бачу, міледі не з наших місць. Такий лагідний характер... Наш сьогоднішній протест спрямований на захист найдорожчого, що є у скелетів – борсуків.

– Борсуків? – шоковане перепитав Даніель.

– Так. Ми використовуємо борсуковий жир для змащування суглобів. Коли цього жиру не вистачає, наші скелети починають хрустіти при кожному русі – це дуже дратує, розумієте?

– Розумію, – нічого не розуміючи, відповів Даніель.

– Так ось, коли у борсуків хороші умови проживання, гідне харчування і дозвілля вони запасаються великою кількістю жиру. А єнотовидні собаки ...

– Вибачте, хто? Єнотовидні собаки? Я просто заплуталася, про яких тварин ви говорили.

– Так, вони самі – єнотовидні собаки. Так ось, крім того, що вони скорочують популяцію борсуків, так ще й займають їх нори! Це ж обурливо!

– Який жах, – підтакував Мізріель.

– Саме так! І ми вимагаємо у короля Річарда взяти під варту всіх єнотовидних собак і забезпечити кожного борсука особистої цілодобовою охороною.

– Це геніально, – ошелешено сказав Даніель.

Мізріель зааплодував.

– Ви такий відважний, Федеріко Ріва. Мені здається, що кожен борсук повинен дякувати вам.

– Нема за що, міледі. Мені лестить, що наші ідеї чіпають не тільки кістяний народ, але вас, – гордовито сказав глава гільдії скелетів.

– Шкода тільки, що при дворі не завжди хочуть дослухатися до ваших проблем. – Федеріко насторожився, слухаючи слова Мізріель. – От якби в королівській родині був хтось, зацікавлений вашою ситуацією, то пропала необхідність в страйках, і проблеми вирішувалися по клацанню пальців.

– Один з радників короля – скелет.

– Радник – це одне, а член сім'ї – інше. Ви ж розумієте, наскільки важливі сімейні зв'язки?

Приголомшений Федеріко розгублено задумався, чухаючи череп.