Подвійне диво для генерального - Тая Смоленська

Вони зупиняються біля входу в гуртожиток. Хлопець щось говорить, і вона йому посміхається. Потім він обіймає її, як обіймають старих друзів... чи щось більше? Я відчуваю, як усередині мене щось рветься.

Його руки торкаються її талії, і мені хочеться врізати йому сильніше. Потім він цілує її в щоку, і Таня посміхається йому у відповідь. Вона зовсім не заперечує проти такої близькості й не соромиться. Поводиться так, немов між ними справді близькі стосунки.

З ним вона провела цей вечір? Вони були в готелі? Чим вони там займалися? Чим вона займалася всі ці дні, поки я працював? Казала, що писала дипломну роботу, а я вірив, підтримував її.

Батько мав рацію? Це всього лише гра за мої гроші, за мою увагу? Стискаю кермо до болю в долонях, відчуваю, як гнів піднімається в мені хвилею, нестерпною і лютою.

Я не можу це винести. Не зараз. Не так. Серце завмирає, розум кричить про зраду. Я заводжу машину, і без єдиного погляду назад, їду. Таня здавалася мені ангелом, світлом у моєму житті, але тепер у її очах я бачу тільки брехню. Як я міг бути таким сліпим?

Вулиці пролітають повз, кожен світлофор, кожен поворот веде мене далі від неї.

Мені боляче, як ніколи. Розчарування змішується з почуттям зради, і я розумію, що більше не можу вірити їй.

Таня, яку я знав, не існувала. Вона була лише хорошою актрисою. Вона знала, як керувати і маніпулювати мною.

Моє кохання до неї обірвалося, як нитка. Вона не потребує моїх почуттів. Їй потрібні були мої гроші, мій статус. Можливо, вона навіть сміється наді мною з тим хлопцем.

Я зупиняю машину біля річки. Дивлюся, як вода спокійно тече в темряві.

Усередині мене - хаос і руйнування.

Сьогодні Таня стала частиною мого минулого, темною, болючою главою, яку час закрити.

Я втратив її, як втратив ілюзії, які вона мені подарувала.