Дикий ангел - Коломієць Олексій
Платоне Микитовичу, як же...
У л я н а. Хай трошки полежить, притомився.
Т а н я. Постанову будемо обговорювати?
О л я. Ми з Павликом згоднi, як тато сказали.
В цей час вривається пiсня "Мой дед — разбойник"... Вона глушить усе, через деякий час обривається.
Т а н я. Ванько повернувся!
Ф е д i р. Йому ж три роки колонiї дали.
У л я н а. Схаменувся, i помилували...
Т а н я. Прийшов — i знову за свою музику.
Подзвоню.
У л я н а. Хай грає, перетерпимо...
Музика уривається.
Ф е д i р. Вiзьмусь я за Ванька.
Т а н я. Поб'єш?
Ф е д i р. На завод поведу.
Т а н я. Я допоможу.
Заходить Крячко.
К р я ч к о (про себе). Зiбралося стiльки, що й не полiчити. Доброго вам дня!
У л я н а. Син повернувся? Це вам радiсть...
К р я ч к о. Де там повернувся... Ще в колонiї бути та бути...
Т а н я. А музика?
К р я ч к о. Така туга найшла на мою душу, туга за сином... Взяв та й увiмкнув його музику. Хоч на секунду, наче вiн у хату... (Пауза).
У л я н а. Сiдай, пообiдаєш з нами.
К р я ч к о. А де Платон Микитович?
У л я н а. Вiдпочиває.
К р я ч к о. Платон вiдпочиває? Свiт не бачив. Пiду до нього.
У л я н а. Усе прохолоне... Обiдайте. Федоре, наливай вино.
Федiр наливає вино в чарки.
Л i д а. Кому ж перший тост? Найстаршому.
Т а н я. Або наймолодшому. Мамi або менi.
У л я н а. Говори, доню, ти, який з мене оратор.
Т а н я (пiднiмає чарку). За тата! Але, перш нiж випити, давайте заспiваємо нашої дитячої. Побачите, тато вийде! Вiн не признається, а любить цю пiсню.
(Починає повiльно, а згодом пiдхоплюють усi).
I сказала стиха мати:
— Не пустуйте, бо йде тато! —
I сказала стиха мати:
— Спати, дiти, бо йде тато! —
I сказала стиха мати:
— Їжте, дiти, бо йде тато!
На цi слова виходить з хати Крячко, iде аж на авансцену, сам не свiй.
I сказала стиха мати:
— До роботи, бо йде тато.
К р я ч к о. Як їм сказати, що в них уже немає тата! Уже немає батька! (Ледве стримує чоловiчий плач). Уже немає Платона!
I сказала стиха мати:
— Хоч женитись, спитай тата.-
I навчала тихо мати:
-— А як жити, скаже тато.
Завiса
