Комуна в степах - Куліш Микола

Ідуть!

Баба Лукія (набралась повітря). З лопатами!

Хима (трохи розгубилась). Що ж тепер робитимем?

Микитко. Отож-бо й є!

Яків. Не знімайте паніки! Організованість і дисципліна! Химо! Ти зараз бігом у комуну до Лавра!..

Хима. Я не добіжу ркрро.; Я ногу наколола!.. Ось, біжіть ви, бабо!

Баба. Стара я,.(щобубігати... І, Яків (підніс Дисципліна! Скажіть, що яривчани прийшли землю, і млин одбирати...

Баба Лукія, полаявшись пошепки з Химою, побігла. Яків ідо всіх:

— З яривчаиами — стули зуби й мовчи!..

4

З лопатами, дерев'яним сажнем, шнуром на міряння вийшли на греблю яривчани: Ахтительний (з планом), знайомий чоловік, М а к с и м — чоловік з десять всіх. Між ними тулились Макар, Супруни, Костя.

Ахтительний (звернувся до Макара). Товаришу голово колективу, імені товариша Посунька! Щоб не вийшло мітингу, дозвольте мені маленьке попереднє слово. (Вийшов наперед, до комунарів). Бонжурі слухайте! Соціалізм не. сіно, але й вам не можна далі бути тим домашнім животним, котре, як-то кажуть, лежить, саме не їсть і другим не дає...

Микитко {не витримав). Та ви його давно б з'їли, якби не ми.

Ахтительний. Оце і все, що я хотів сказати: Микитко. Та й я все сказав.

Ахтительний. А тепер до діла. Як казав товариш Ленін: поменше балачок та більше діла. І сам, було, ніколи зайвого слова не кине, а вже як скаже, то зразу ж оберне на діло. Будем же і ми наслідувати його. Так-от: сьогодні склався остаточно наш імені товариша Посунька колектив. Голова: Макар Байбуза, заступник Супрун, за секретаря Ахтительний, себто моа. Слухали: про опір комуни "Комінтерну" директивам: партії й Радянської влади щодо виділу нам сорока десятин землі і млина в оренду. Ухвалили: спираючись на ці директиви, землю сорок десятин одмежувати і' млина одібрати в присутності понятих — вийдіть наперед...

Поняті вийшли.

...і представника Яривчанської сільради....

Вийшов знайомий чоловік.

....копії протоколу: першу надіслати товаришу Посунькові, другу — окрзу, третю — райзу, четверту — комуні "Комінтерну". Точка. Вручаю. (Подав Якову копію. Підійшов до Макара). Все! Тепер ваше слово — коритеся вищезгаданим директивам чи ні? Яків. Наша комуна...

Ахтительний. Коротко: коритеся чи ні?

Яків. Наша комуна ухвалила виконати ці директиви, як тільки повернеться наш делегат з города і ствердить, що цю справу там справді розв'язано, а не зав'язано. Сьогодні ж ми ждем на його. Підождіть і ви!

Ахтительний (до Макара). Не тільки державі не дають, ще й в ЕРСІ хліб почали одбивати. Пермете нам починати, товаришу голова колективу імені товариша Посунька.

Зворухнулись лопати в руках. Збіглися всіх очі на Макарові — ждуть. Тільки Макар за слово, як раптом Хима таким незвичайним голосом, що всі обернулись до неї:

— Пов'язку скиньте! У пов'язці стоїте!.. Це сон, товариші, чи мені так взрілося, що в пов'язці він? Га? На очі набігло: був собі комунар один у комуні, раптом отак — та заманули його вороги, зав'язали очі, дали йому ніж, набігло на очі — ніж у руки, привели до комуни та й кажуть: "Бий!.." Невже ж ви ударите, дядю Макаре?

Аж по очах провів рукою Макар. Став.

Ахтительний. Ну, коли вже на казки пішло, то й я розкажу. Був собі чоловік один на світі. Ну, може, був би і далі, та заманули його юноми, як кажуть французи, по-нашому,—одні люди. Заманули, очі зав'язали, вуха агітклейтухом забили та й кажуть — роби-роби, а тоді, як ми розв'яжемо, ти побачиш, соціалізм засвітиться. От той чоловік робить і робить. Та вже другі розв'язали, кажуть — подивись! Подивився — світиться думав, соціалізм, аж то грішне тіло. Ну, земля гуляє, у млині мишва живе й етсетера, як кажуть французи. А партія б'ється, бідна, а влада турбується, щоб в державі хліб був. Та де ж йому взятися, коли циган вже в комуні взявся хазяйнувати. (Удав голос циганів). Або ти, Макаре, хліб роби, а я буду їсти, або я буду їсти, а ти, Макаре, роби...

Макар. Межуйте!

Ахтительний. Товариш голова сказав межувати, Поняті — за очі, решта за лопати — копай!

Крикнули яривчани:

— Копай!

Аж тут Лука з чобітьми за плечима: — Постій трошки, не копай!

Ахтительний. Пардон! Та хто ж таки з'являється під такий момент! Це тільки в театрах, я бачив, так робиться, а це ж млин!

Лука. А забаривсь би на день, то що з того? однаково — з одною результатою прийшов би.

Ахтительний. Ану, з яким?

Лука. На, Химо, мій партафель, бо й він упрів з дороги. Ну, тепер і поздоровкатись можна. (До всіх). Здорові були, герої й героїхи! (Повернувся до Макара з Супруном). Здрастуйте й ви, мнимії герої! Був в окрузі, був. По всіх установах виходив, як бачите. (Показав на побиті чоботи). А найважче по секціях та по комісіях — як по драбині лазиш. З одним трохи не побився — я до його з словом, а він круть — і нема, прибігає: "Я вас слухаю". Дивлюсь — круть, і нема, та отак годин зо дві, віриш. Крутиться та курить, крутиться та курить — чи не ваш (до Ахтительного) знайомий часом? Ну, як не ходилося, а прийшов з результатою. Ось вона... (Розстебнув гаман — коробка з зубним порошком попалась). Зубного порошку привіз в комуну, між іншим. А ось результата. (Вийняв, прочитав). Виділ землі із комуни "Комінтерну" колективу імені товариша Посунька припинити і млина не оддавати до приїзду спеціальної комісії. Голова окрвику — догадайтесь хто? Наш брат сидить... Побачив, віриш, що в мене зуби болять, і зразу записку до лікарні. От де рвуть, віриш! Уколе голочкою, віриш, а тоді обценьками клац — і нема, клац — і нема. (Показав на зуби). Бачили таку роботу? Отак і в комуні треба — щоб не було гнилих.

ІІІ

1

Осіннього вечора зібралась комуна пускати млин. Хима оздоблювала червоний куточок. Лука розкладав літературу. Циган світив йому лампочкою.

2

Прибіг з машинової Микитко:

— За п'ять хвилин тридцять секунд точно, каже Лавро, машина буде готова. Пускаємо! Перед цим гудок, почуєте? Гу-у-у. Га? Гудок у степах! Оце діло серйозне. А Яків — так просто цілує машину. Каже, й спати буде там, чуєш, Химо?

3

Хима (захвилювалась). За п'ять хвилин, а червоний куток ще не готовий. Де вожді? Подайте сюди вождів революції!

Лука (до цигана). От, віриш! За п'ять хвилин пускаємо млина. А підожди, ще й радіо спорудимо. Знаєш, що таке радіо?

Циган. Та вже, мабуть, якась радісна штука.

Лука. Угадав, віриш. Дуже радісна штука. Приміром, ти ось циган і живеш у нас у комуні. І, приміром, захочеться тобі поговорити з циганами, що, приміром, живуть десь у Бассарабії, а то й у Америці.

Циган. Е, голубе, де та Бассарабія!

Лука. Так от радіо — така штука, що гукнеш ти звідси в ню, а тобі всі цигани з Америки озовуться.

Циган. Озовуться?

Лука. Озовуться, віриш.

Циган. І про коні можна буде спитатися?

Лука. І про коні. Про все.

Циган. А жаль же який!

Лука, Чого жаль?

Циган. Та казав жінці: не вмирай! Не вмирай, бо, може, до чогось таки доживем, дак ні... Взяла дітей і подалася на той світ...

Увійшов дід К а с я н.

Хима (до його). Ну, як надворі? Теж свято?

Д і д. Темно надворі, ще й вітер. Темнр ще кругом в степах. Вишневого бачили. Десь по той бік хуторів. Без шапки, кажуть. Соломки назбирав, бриля плете, а сам таке верзе, що й купи не держиться, кажуть. Якогось серця шука, кажуть...

Лука. Чув і я, що збожеволів. Дощ іде — він ходить. Вітер, віриш,— ходить. Без шапки.

5

Яків (спітнілий, зворушений). Машина готова. Як з кутком?

Хима. Ой лишечко. Ще три хвилини — можна?

Яків. Машина — така категорія, що не жде.

Хима. Три хвилинки! Забари на три хвилинки, Яшо! Невже не можеш?

Яків (з докором і піднесено). У мене в самого таке тиснення, Химо, а в тебе куточок не готовий!.. Три хвилини — довше не жду! (Побіг).

6

Хима. Подивіться, товариші, чи рівно я почепила патрет товариша Леніна?

Лука. Ану, Муно, посвіти, віриш!.. (Зайшов, з одного боку подивився, з другого подивився). Немов рівно.

X и м а. А подивіться, як у листях вийде? (Уквітчала портрет листям). Ну, як?

Циган. Як живий...

Лука. Хворий наш вождь.

Хима. Снився мені в сю ніч.

Циган. А розкажи, Химо, як?

Хима. Немов вийшла я на степ. Зима і хуга б'є. І, немов дивилась я на дорогу. Коли дивлюсь, аж дорогою сани — не сани, немов човен пливе, засипаний снігом. Щось везуть хороше. А за човном товариш Ленін без шапки, і руки в кишеньках. А сніг метеликами його вкрив і немов тане на лобі. Я й думаю: холодно ж, а він усміхається та до нас в комуну... Я й прокинулася.

Циган (з досадою). Шкода, що не мені приснивсь, я б дідька лисого прокинувся. Розпитав би Леніна за все чисто і чи можна буде за соціалізму мінятися кіньми.

Лука, (теж з досадою). Такий вождь і кому приснився, віриш. .

X и м а. А хто любить, тому він і сниться. Ой, якби я йому написала листа.

Л у к а. Кому?

X и м а. Ленінові.

Лука. Ну й баба, віриш. Та він тобі хто, що ти до його з листом! Та й що б ти написала, малограмотная?

Хима. Що? Написала б отак: товаришу ' Ленін, Ілліч дорогий. Ми живем комуною, і циган у нас. Наша комуна в степах...

З вікна гримнув постріл. Захиталась Хима й упала.

7

Знялася тривога. Убіг Яків, Микитко, Лавро: — Хто?

Лука. У вікно хтось.

Кинулись надвір. Циган перший. Яків зостався. Підійшов до Хими, Спідничка закотилась за коліно. Нагнувся, обережно прикрив і тихо вийшов у машинову.

8

Зарипіли двері. Почали вертатись комунари. Циган і Лука увели Вишневого. Сміється. Потирає руки:

— Ще й не встигла впасти, як уже минуле вертається, вертається. Слуги уводять за руки у рідну господу Покличте хазяйку, Маланію Митровну! Що? Слава богу! А де ж ікони? І вікна не ті! Повставляйте зараз!.. І принесіть мені назад спаса, поїду яблука до церкви святити. Та запрягайте коні, на степ пора, вже ж скоро покрова. Харчів поменше кладіть, тепер день малий. А хто посох мені квітника, га?

Лавро (пильно вдавившись в очі Вишневому). Обдуриш, може, лікарів, обдуриш всіх спеців, та не обдуриш ти мене. (До всіх). Прикидається! Зв'яжіть і одвезіть в район. (Пройшов повз Химу. подивився на годинника). Сімнадцять хвилин затримка. (Крикнув). Пускайте млина!

Залунав гудок. Здвигнувся, побіг пас. І тільки тоді підійшов Лавро удруге до Хими. Сів біля неї:

— Провина наша — не добили ворога, Химусю!