Поетичні твори - Федькович Юрій

Подається за автографом: ЦНБ, ф. X, № 17.

ДО М. Д.

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 21, с. 246. На основі першодруку в Писаннях твір віднесено до розділу «Поезії 1868-1876 рр.», та доведено, що він написаний у 1863 р. (див. прим. до поезії «Душко моя розмаїта»).

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 320-321.

СТАРИЙ ЖОВНЯР

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 5, с. 53-54. В Писаннях на основі першодруку твір віднесено до розділу «Поезії 1868-1876 рр.». Тоді ще не було опубліковано листа Ю. Федьковича до тернопільської молоді від середини 1866 р., в якому він повідомляв: «Старого жовняра» не маю - десь пропав, сердешний. За оце вам осьде німецький: привітайте го, як свого». При тому висилався вірш «О heilige, still, klare…» («О священна, тиха, ясна...» - Писання, т. 4, с. 130; текст німецького вірша - с. 566). Отже, поезія «Старий жовняр» написана десь у 1865-1866 рр.

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 310-311.

ДО ДМИТРА ЛЕЛИКА (ЦУГФІРА)

Вперше надруковано в Писаннях, т. 1, с. 183-184, за автографом з такою приміткою І. Франка: «Дати нема, та з характеру письма і з натяку на Федьковичеву любовну історію догадуємося, що вірша писана 1865-66 рр.».

Автограф зберігається в ІЛ, ф. 58, № 14. Угорі олівцем написано: «З паперів Ом. Партицького. О. Маковей».

Подається за першодруком.

ДО ДАНИЛА МЛАКИ

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 14, с. 166-167.

О. Маковей («Буковина», 1909, № 46), а за ним і радянські дослідники (див.: Федькович Юрій. Твори. В 2-х т., т. 1, с. 510; Воробкевич Сидір. Вибрані поезії К., 1964, с. 14) датують вірш роком публікації. Проте сам Федькович згадує його уже в середині 1866 р. у листі до віденської студентської молоді. У зв’язку з тим, що іноді зміщують дати й інших поетових творів, процитуємо дане місце з листа: «Я сими дни написав з кілька поезій... Є тих поезій усіх 18 і звуться: «Городенчук», «Як в світі ведеться», «Леля», «А хто винен?» (очевидно, друга редакція однойменного вірша 1863 р.- М. Ш.), «Співак», «Старий жовняр», «Церков», «Стрілець», «Черемська княгиня», «Прощі», «Чия правда», «Флояра», «Лісова цариця», «До Данила Млаки», «Удова», «Сліпий», «Свекруха», «Волошин».

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 314-317.

ГУЛЯЛИ

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1869, № 40, с. 330. На основі першодруку в Писаннях твір вміщено у розділі «Поезії 1868-1876 рр.», проте, за спостереженням О. Маковея, він написаний у 1865 чи 1866 р. (див.: Федькович Юрій. Твори. В 2-х т., т. 1, с. 510).

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 350.

На текст поезії композитор О. Нижанківський (1862-1919) написав і видав у 1885 р. хоровий твір.

ІЛЕМ

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1869, № 42, с. 348.

На основі першодруку в Писаннях твір вміщено у розділі «Поезії 1868-1876 рр.», проте О. Маковей відніс його до 1865-1866 рр. (див.: Федькович Юрій. Твори. У 2-х т., т. 1, с. 510).

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 351.

ОДНИХ ВИУЧУЮТЬ ПИСАРИТЬ...

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 30, с. 358. На основі першодруку в Писаннях твір уміщено в розділі «Поезії 1868-1876 рр.», проте О. Маковей датує його 1865-1866 рр. (див.: Федькович Юрій. Твори. В 2-х т., т. 1, с. 510).

Автограф невідомий.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 322.

З ОКРУШКІВ

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 35, с. 414-415; № 36, с. 424-425 (I-XII); 1869, № 6, с. 45 (XIII-XV); 1870, № 5, с. 200-202 (XVII, XIX, XXI, XXIII, XXIV). Добірка окрушків за 1870 р. має присвяту: «Співучим пташкам на поклін». Окрушки XVI, XVIII, XX і XXII опублікував І. Франко у Писаннях за чиєюсь рукописною копією з таким зауваженням: «Здається, сей рукопис... був у редакції «Правди», яка власне з нього, а не з авторового автографа друкувала те, що було поміщене в «Правді». На се вказує те, що власне друковані уступи в рукописі позачеркувані олівцем і над ними олівцем покладено римські цифри І-V. З якої більшої цілості повиривані ті «окрушки» - годі догадатися» (Писання, т. 1, с. 358-359). Копія, якою користувався І. Франко, зберігається в ІЛ, ф. 58, № 18.

Автографи невідомі.

Як видно з листа Ю. Федьковича до тернопільської молоді (весна 1866 р.), до того часу цикл «З окрушків» уже був написаний - невідомо тільки, чи весь. Поет повідомляв: «Мій свояк (Георг Ганицький...) збирає грошики поміж добрі люди і хоче дати печатати усі мої ще не печатані поезії: «Дезертир», «Мертвець», «Циганка», «Рожа», «Кріль Ероль», «Могила», «Неприкаяний», «Окрушки» (Писання, т. 4, с. 129).

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 324-330, 356-358.

На тексти окрушків IX-XII композитор О. Нижанківський написав чоловічий хор «Золоті зорі».

В САМБОРІ

Вперше надруковано в Писаннях, т. 1, с. 706-707, за невідомим сьогодні автографом.

Подається за першодруком.

КРІЛЬ ЕРОЛЬ

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, № 37, с. 438-439. У Писаннях баладу віднесено до розділу «Поезії 1868-1876 рр.». Та, як видно з листа Ю. Федьковича до тернопільської молоді, твір був готовий уже в перших місяцях 1866 р.

Автограф зберігається в ІЛ, ф. З, № 3727.

Подається за вид.: Писання, т. 1, с. 330-331.

Даний твір - вільний переклад популярної балади Й.-В. Гете «Erlkönig». Про цей, а також про наступні два переклади - з Шіллера та Гейне - чеський дослідник творчості Федьковича М. Кргоун говорить: «У них збережена думка, головні дійові риси, тема (відповідних німецьких творів.- М. Ш.), але зі всіх дихає на нас Буковиною, у всіх виступають українці-гуцули» (Krhoun Mečislav. Básnické dilo Jurije Fedkovyče [Брно, 1973], с. 188).