Поетичні твори - Старицький М. П.
Потопивши журні очі
В темній, смутній глибині...
А на синій ризі ночі
Вже горять зірки ясні,
І на них ти ясним оком
Позираєш, квіте мій;
На душі твоїй глибоко -
Повно щастя і надій...
І на серці в тебе зорі,
І ухмилка на вустах...
В мене ж темно, як у морі
На незмірних глибинах.
Не осяє тії ночі
Навіть промінь золотий;
Змовкли струни вже співочі,
Погаса вогонь святий...
Ти зориш на небо, щасна,
І вбачаєш рай сама;
Але ця природа красна
І байдужа, і німа,
Непросима, невмолима,
Як пекельний той Харон!
Їй одно перед очима,-
Аби сповнить свій закон...
Куди глянь по світу - горе,
Пан тут - голод і мороз...
Чи не більше б вийшло море
З людських виплаканих сльоз?
У тексті зроблено також незначні стилістичні правки. Вилучені строфи дещо дисонували із настроєм перших рядків, їх емоційним спрямуванням, носили вузько особистий відтінок, і, як можна думати, саме тому поет і зняв їх.
Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 169.
ЖАРТ
Вперше надруковано в газ. «Московский листок», 1888, 9 січня - український текст і переклад на російську мову С. Рискіна. Відома публікація і в журналі «Зоря», 1893, № 7, с. 131, без заголовка. У виданні 1908 р. вірш має заголовок та мовностилістичні зміни порівняно з попередніми виданнями.
Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 133.
«ЩО НЕ ДЕНЬ, ТО ГІРША МИР ТРУХЛЯВИЙ…»
Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1893, № 14, с. 270. У виданні 1908 р. вдосконалено римування, знайдено точніші відповідники окремим словам: непробуднім сні - безпробуднім сні, загруз у рабіжах - погруз у рабіжах та ін.
Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 236-237.
ДО МИКОЛИ ЛИСЕНКА
(На спомин 18 ст. ст. марця 1893 р.)
Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1893, № 9, с. 168.
Подається і датується за першодруком.
«ТЕМНО. ЛІС. ЯКІСЬ ПРИМАРИ…»
Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1893, № 4, с. 64, без заголовка. У 1903 р. передруковано у львівській антології «Акорди» (с. 95-96), з датою - 1893 р., під заголовком «Остання дорога». У виданні 1908 р. знято дату й заголовок, вилучено шосту строфу:
І що неуків владичних
Світ науки побідить,
І до благ суспільних, вишніх
Правді шлях опорожнить.
Деякі рядки доопрацьовані (Ні тропи, ані рубця - Ні тропи, ані шляху́), деякі замінено іншими (Скрізь по небу сунуть хмари, // І нема ж то їм кінця - Криють небо збиті хмари, // Додають іще жаху́); рядку І кива мені єхидно знайдено більш поетичний відповідник І докірливо киває; деякі епітети підсилені (несхиблених надій - гартованих надій).
Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 116. Датується 1893 р.
«ХАЙ ТЕПЕРА РИДА В МЕНЕ КОБЗА СУМНА…»
Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 151.
Подається за першодруком.
НА СМЕРТЬ М. В. КОВАЛЕВСЬКОГО
Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1900, т. 12, кн. 10, с. 121. У 1903 р. передруковано у Львові в антології «Акорди» (с. 93). В ІЛ зберігаються автограф (ф. 15, № 6) - попсований (відсутні перші дві з половиною строфи) та список під назвою «М. В. Ковалевському. 6-го жовтня», зроблений рукою дочки поета Людмили (ф. 72, № 270). Останні три рядки його пошкоджені. Текст списку ідентичний опублікованому в «Акордах» (крім заголовка та однієї описки). Автограф має незначні різночитання. Текст, надрукований у збірці 1908 р. під заголовком «На смерть М. В. Ковалевського», значно різниться від попередніх: виправлено окремі вирази, слова (забракло - вже не стало, працю криваву - долю криваву, муку - тугу та ін.), зовсім змінено закінчення:
«Акорди»
Спи ж супокійно на лоні холодному!
Зійде зоря твоїм мріям...
Пам’ять довічна борцеві народному!
Слава гучна його діям!
Збірка 1908 р.
Спи ж супокійно на лоні холодному,
Брате наш, друже єдиний!
Слава і дяка борцеві народному.
Вічная пам’ять родині!!
Автор поступово - від автографа до останньої публікації - вдосконалював текст, знаходив виразніші визначення. Так, вираз із автографа за голоту бездольную у список перенесено без змін, в «Акордах» змінено: бідоту голодную, а у виданні 1908 р.- за темноту голодную.
Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 158-159.
«ПАРНО, ДУШНО, ЯК НІКОЛИ…»
Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 32.
Подається за першодруком. Датується 1895-1900 рр.
МОНОЛОГИ ПРО КОХАННЯ
Вперше надруковано в збірці «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904»,с. 140-144.
«І ГВАЛТ, І КРОВ... СПРАВЛЯЄ БЕНКЕТ СИЛА…»
Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, т. 20, кн. 10, с. 5-6. Автограф зберігається в ІЛ (ф. 3, № 1859). Порівняно з першодруком та автографом текст вірша у виданні 1908 р. зазнав змін, зокрема вилучено п’яту строфу:
Ви злу напасть убрали в пишні шати,
В угоду їй наставили темниць,
І вільная колись орлиця-мати
Через дітей спустила крила
