Поетичні твори - Старицький М. П.

Покрали все - вогонь і вабу,

Тебе постаріли на бабу.

«Зоря»

Чи так же очі чарівні

Коханням, силою сіяють?

Чи, може, літа ледяні

Вогонь і вроду погасили,

Тебе постарили, зв’ялили.

Крім того, вилучено 23-28-й рядки («Чи й то... обридли бідкування»... і далі), доопрацьовано й розширено закінчення:

«З давнього зшитку»

Не словом - ділом ти життя

За брата щиро покладала

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . .

«Зоря»

Не словом - ділом ти стояла

За край, за брата у ярмі...

Тепер сама, либонь, в тюрмі

Ти лиха тяжкого дізнала...

Але безстрашно, до кінця

Ти донесеш свого вінця.

Іще значніших змін зазнав текст, вміщений у збірці 1908 р. Зовсім змінено початок:

«Зоря»

Чудова ніч, блискочуть зорі,

З-за гаю спів несе луна...

А із колишнього, мов з моря,

Знайома мрія вирина

Й витає знову надо мною...

«Збірка 1908 р.»

Зіходить місяць, гаснуть зорі,

З-за гаю спів несе луна...

А у минулім, як у морі,

Усе кохане порина,

Мене лишаючи з нудьгою...

Внесено уточнення і суттєві правки в уже редаговані в «Зорі» рядки, поновлено за першодруком без змін вилучені в тексті «Зорі» 23-28-й рядки, додано нове закінчення:

«Зоря»

Не словом - ділом ти стояла

За край, за брата у ярмі...

Тепер сама, либонь, в тюрмі

Ти лиха тяжкого дізнала...

Але безстрашно, до кінця

Ти донесеш свого вінця.

«Збірка 1908 р.»

Ти, певно, ціле житіє

За брата прикро покладала,

Йому, як добрая сестра,

Усі скарби свого добра

Ти без жалю офірувала...

І за високий той учин

Вінок заробиш ти з тернин!

Можливо, ці зміни були викликані не лише міркуваннями художнього вдосконалення тексту, а й необхідністю уникнути згадки про тюрму, конкретну вказівку на яку замінив образний «вінок з тернин». Як показують зіставлення всіх цих публікацій, зміни зазнали й окремі слова і вирази, поступовому редагуванню піддавались і початкові рядки, і закінчення.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького 1861-1904», с. 80-81. Датується 1875 р.

ПРОЩАННЯ («БУВАЙ ЗДОРОВ, МІЙ РІДНИЙ КРАЮ…»)

Вперше надруковано в газ. «Руслан» (Львів), 1906, 22 лютого (7 березня) Автограф зберігається у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника АН УРСР (відділ рукописів, фонд Барвінських, № 4663, папка 302).

Подається за першодруком.

ДО И. Я. Р-а

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1895, т. 4, с. 161-162, під заголовком «До І. Білика», з датою - 1876 р. М. Старицький мав намір опублікувати цей вірш у другій частині збірки «З давнього зшитку». Головне управління в справах друку, дозволивши до публікації збірку, запропонувало вилучити цей твір. М. Старицький включив поезію у підсумкове видання, змінивши заголовок та дату - 1875 р. В тексті уточнено деякі вирази (Не приспішить - Не влагодить), усунуто русизм (успів - устиг), замінено нейтральне панове на братове та ін. Очевидно, в посмертному виданні сталася друкарська помилка, і в заголовку замість «И» надруковано «Н». Зважаючи на те, що в назві першодруку було подано правильний ініціал Білика, відповідно відновлюємо його і в публікованому тут тексті.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 18.

«ОХ І СЕРЦЕ НУДНЕ, СЕРЦЕ МОЄ ТРУДНЕ…»

Вперше надруковано в альманасі «Луна», 1881, с. 64. У виданні 1908 р. у тексті усунуто незвичні наголоси, знайдено вирази, відповідніші настроєвості поезії. Чисто суб’єктивні відчуття, виражені в рядках: Бо німий той стогін і життя темря́ве // наче шашіль точать моє серце ржаве, в новій редакції набули соціальної спрямованості: Бо той гвалт, і стогін, і ворожі гуки // Завдають щоденно нерозважні муки!

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 191.

«НЕ СУМУЙ, МОЯ ЗОРЕ КОХАНА…»

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», 1883, ч. 2, с. 20-22. У виданні 1908 р. вірш має значну кількість правок. Уже в першому рядку Не сумуй, моя зірко кохана звично-нейтральне зірко змінено на поетичне зоре, так само у третьому рядку Чи ж я винен, що лихо нас зрана невиразне лихо - на скрутонька, у виразі На щоках моїх блідих романтичне блідих заступило життєво правдивіше жовтих. Тобто автор послідовно визначенням не дуже виразним знаходить художньо місткіші відповідники. Драматичне спрямування цієї ліричної поезії зумовило часом і зміну ритму поетичної мови: спокійно оповідне А в надірваних грудях помалу на драматично напружене А у грудях, надірваних, в’ялих. Ці та ряд інших виправлень надають творові зовсім іншої, порівняно з першою редакцією, художньої наснаги.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 126-127.

НЕ ЗГАДУЙ

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», 1883, ч. 2, с. 114-115. У виданні 1908 р. в тексті зроблено одне виправлення: у рядку Не можна, несила, коханий вираз не можна посилено синонімічним нагнітанням - несила, немога.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 132.

МАРУСІ

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, т. 18, кн. 6, с. 130-131.