Поетичні твори - Старицький М. П.

нещодавно перед цим опублікував цей вірш у збірнику «Вік», знову повернувся до нього? Ймовірно, могло бути дві причини. Перша і вирішальна - поява статті Івана Франка «Михайло П[етрович] Старицький» і критичні зауваження, висловлені в ній щодо цього вірша. Другою причиною можна вважати той факт, що М. Драгоманов, який у 1871 р. опублікував дещо схожий твір, вважав, що Старицький скористався його текстом, відповідно переробивши, «перелицювавши». І. Франко у своїй статті практично зняв звинувачення на адресу Старицького. Зіставивши й проаналізувавши обидва тексти, він зробив висновок: «Коли б мені випало висловити категоричний суд про відносини обох віршів Драгоманова й Старицького, то я сказав би, що ми маємо тут діло з двома зовсім окремими творами, хоч і на одну тему», «що про якийсь плагіат не може бути ані мови» (с. 252). Очевидно, бажання відкинути будь-які підстави для подібних звинувачень спонукало Старицького повернутися до цього твору, щоб усунути можливі текстуальні збіги.

Проте основним стимулом до вдосконалення вірша безперечно стала доброзичлива й аргументована критика І. Франка, яка викликала відповідну реакцію М. Старицького. Після появи друком статті Франка він пише: «Шлю Вам, ласкавий пане, моє сердечне спасибі: хоч перед смертю довелося почути «не зле тихе слово»... Я прочитав тільки першу частину Вашої розправи, але й з перших стрічок видно Ваші щирі, приязні відносини на строго критичному грунті» (т. 8, с. 636).

Зроблені Старицьким правки явно були зумовлені Франковими оцінками. Так, Франко зауважив «не зовсім ясний термін про рідний розвій родині», і цей рядок відповідно змінюється. Франко схиляється загалом до другої редакції вірша - 1883 р., явно віддає їй перевагу - і Старицький повертається до цього тексту.

Отже, усі ці факти дають підстави твердити, що зміни в «Поклику до братів слов’ян» були внесені самим Старицьким: адже закреслена саме та строфа, в якій І. Франко вбачав певну невиразність вжитого терміна. Повернення Старицького до тексту 1883 р., принагідно схваленого І. Франком, також видається не випадковим. У світлі сказаного Франком Старицький не бачив необхідності переробки, доопрацювання цієї строфи, він її просто викреслив, зваживши, що в ній повторювалася вже висловлена попередньо думка про єднання з російським братом.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 1-2.

 

 

ДО АЛЬБОМУ

 

(О. П. К-ч)

 

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», 1883, ч. 2, с. 107. У виданні 1908 р. в текст внесено деякі виправлення: замінено перший рядок, що викликало необхідність дальшого поліпшення римування, усунуто нагромадження приголосних в останньому рядку (Зриває спогадів в нас рій - Зрива нам згадок цілий рій).

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 118.

 

 

«ЯК ЧАСОМ У ТЕБЕ ЗАГРАЄ…»

 

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», 1883, ч. 2, с. 23. У виданні 1908 р. в текст внесено незначні стилістичні правки.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 156.

 

 

МІЙ РАЙ

 

Вперше надруковано в журн. «Правда», 1868, №33, с. 391, під псевдонімом «Гетьманець». Вдруге із значними змінами вірш опублікований 1883 р. у збірці «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. 2, с. 108. Правка була внесена автором в зв’язку із зауваженнями Франка щодо невдалих переінакшувань М. Старицьким старих і творення нових штучних слів: «Досить буде одного прикладу: в поезії «Мій рай»... маємо таку строфу:

Тобою ганьбують, мій цвіте ружняний,

Ти всюди, усюди сама...

Хіба ж ти не знаєш, що в світі крижнянім

Ні віри, ні правди нема?

 

Чому поетові заманулося замість звичайного у нас «рожевий» ужити зовсім нечуваної й етимологічно неможливої форми «ружняний», сього не можемо догадатися. Але, раз учепившись за сю форму, він мусив для рими викувати слово «крижняний» (с. 263).

Ці самі зауваження висловлював І. Франко значно раніше, у листі до М. Драгоманова від 22 грудня 1882 р. Очевидно, через нього вони стали тоді ж відомі Старицькому, оскільки при доопрацюванні він особливу увагу звернув на критиковані вирази, замінивши, зокрема, такі форми, як «ружняний», «крижняний». В однотомнику 1908 р. цей вірш вміщено за виданням 1883 р. («З давнього зшитку. Пісні і думи») без змін у тексті, поставлено лише дату - 1874 р., чим документально засвідчено авторське втручання в текст уже після появи першодруку.

Подається за збіркою «Поезії М. П. Старицького. 1861-1904», с. 125.

 

 

«ЗІХОДИТЬ МІСЯЦЬ, ГАСНУТЬ ЗОРІ…»

 

Вперше надруковано в збірці «З давнього зшитку», 1883, ч. 2, с. 16-18, під назвою (за першим рядком) «Зіходить місяць, гаснуть зорі...», без дати. У 1885 р. під назвою «Чудова ніч» вірш опубліковано в журналі «Зоря» (№ 21, с. 246), під псевдонімом «Гетьманець», з датою - 1875 р. Вміщено вірш також у виданні 1908 р., без дати.

Вірш був у числі чотирнадцяти творів, заборонених цензурою при розгляді збірки «З давнього зшитку». У висновку Петербурзького цензурного комітету вказувалося, що «автор, згадуючи кохану ним жінку, цікавиться питанням, де вона тепер? І припускає спочатку, що вона, можливо, з-за хліба і тепла продалася якому-небудь багатієві і серед розкошів бенкетів забула свій скорбний народ; потім, каючись у своїх похмурих думках, звеличує її як жінку самостійну, вистраждану, повну сил і вогню, котра не словом, а ділом довела, що здатна пожертвувати життям для брата, який бідує весь свій вік під важким гнобленням, і що тому до кінця свого життя вона нестиме страдницький вінок» (ЦДІАЛ, ф. 776, оп. 188, од. зб. 217, арк. 202-202 зв.). М. Старицькому вдалося обійти цензурну заборону, і вірш був надрукований у другій частині збірки «З давнього зшитку».

Усі три тексти різняться між собою. Першодрук налічує 39 рядків, замість двох останніх проставлено крапки (очевидно, цензурне вилучення), друга публікація має 35 рядків, третя - 42. Ці редакції мають значні текстові відміни. У другій публікації інший початок вірша, замість Зіходить місяць, гаснуть зорі подано Чудова ніч, блискочуть зорі, уточнено окремі вирази, грунтовно перероблено 16-20-й рядки, поетичний образ «мрії» набув більш романтичного звучання:

 

«З давнього зшитку»

 

Чи так же в очах чарівних

Твоїх кохання й сила сяє?

Чи,