т. 11 - Драматичні твори - Винниченко В. К.
Панський двір. Наліво стіна чорної кухні, довгої й низької. За нею видно будівлі, стайні, клуні і т. і. Просто степовий краєвид. Направо в глибині будинок управляющого, власне, одна стіна з вікном. Від нього йде тин саду, під тином лежать дубки. Неділя.
На присьбі чорної кухні сидять дівчата й лузгають насіння. Одягнені чистіше, ніж у будень, більша частина в хусточках і кохточках дзвіночком, деякі у віночках і жовтих полтавських керсетках. Плахт ні в кого немає. Майже всі босі. Лузгаючи насіння, співають:
Посію я рожу...
З-за будинку хутко з’являється Тетяна.
Тетяна (підбігаючи). Ой, дівчатка!.. Ой!.. Ой, знаєте, на кого думають, що ограбив попа?
Мотря. Ой, на кого?!
Тетяна. На Семена!
Скрики: Та не може буть!
- Хто казав?
- Де?
- Босяк Семен?
Тетяна. Атож.
Мотря. Та хто ж бачив? Воно ж у машкарі було?
Тетяна. Ото ж то й є. Та по постаті піп пізнає. Високе, велике. І по голосу.
Мотря. Та хіба ж піп чув його голос?
Тетяна. А він зараз у конторі. Семенові звеліли крикнуть при ньому «руки вверх!», щоб, значить, угадать, чи так кричало.
Дівчата (жадно). Ну? Ну? Похоже?
Тетяна. Хто його зна. Піп не може вгадать. Сто рублів забрало, прямо з-під подушки.
Мотря. Ну, а Семен же що?
Тетяна. Сміється. Чи п’яний, чи чорт його зна. Сміється.
Мотря. Та через що ж думають, що то він?
Тетяна. А де в нього гроші взялись? А за що він сьогодні напився й музики наймає...
Скрики (радісні): Музики?! Та бре?
Тетяна. Накажи мене бог! Та ще які!
Дівчата. Ой, славно! Спасибі попові! Ха-ха-ха!
Мотря. Та то не він! То не Семен.
Тетяна. А ти почому знаєш? От заступниця!
Мотря. Та як же він. Веселий, кажеш? Ще ж учора ходив, як хмара. Та й весь цей тиждень, як пішла та сюди, ходив такий, а тепер... Пішов би він до попа...
Тетяна. А чого б не пішов? Що йому? Совість помішає? Журивсь, журивсь, та й годі сказав... От подумаєш. Та й чорт його бери, аби нам музики були!
Від будинку виходить Ганя, одягнена як покоївка при багатих панах; з ключима. Хутко йде через двір до повіток.
Ганя (забачивши дівчат, кричить): Драстуйте, дівчата.
Дівчата. Драстуйте, драстуйте...
Ганя. А де ж це хлопців не видно?
Тетяна. А коло контори ж. Допроса знімають. Хіба ти... Хіба ви нічого не чули, що попа ограблено цеї ночі?
Ганя. А!.. Чула. То вони там?
Тетяна. Атож!
Ганя. А я ся дивлю, що нікого нема та й думаю, що десь... пішли кудись...
Мотря. А чи то правда, що то Семен був?
Ганя (холодно). А я знаю? (Швидко йде до комор.)
Тетяна (тихо). От найшла у кого питать.
Мотря. Що? Покривать його буде?
Тетяна. Ну, покривать... Ач якою панею стала... Вона тобі покриватиме... А старий її батько! Ой, сестрички! Отаке вже падло, справді! Якби ви бачили, як він хотів утопить того Семена. «Я, каже, бачив, як щось ішло від табору в село і то був іменно Семен». Ну?! А він же й бачить не міг, бо спить же у дворі... Та й Семен, кажуть, цеї ночи спав у таборі. Його бачили... Ото, щоб утопить тільки...
Мотря. Паном таким став... Кричить як на всіх. А давно саме було... От люди!
Ганна. Та чого ж це Семен розгулявся так сьогодні?
Тетяна. А я знаю? Мириться, каже, хочу з хлопцями. Тоді ж, як пішла ця у двір... пам’ятаєте?.. Хлопці з ним за щось там трохи не побились і все збирались накласти йому. Ну, так, каже, мириться будемо. Ставить відро водки й музики. Гульня буде, значить.
Ганна. А гроші ж де взяв?
Тетяна. А чорт його зна. Може і вкрав у попа. Ти докажеш?
Мотря. Е, в попа багато.
Чути спів парубків за будинками.
Дівчата.
- О! Вже хлопці од контори йдуть.
- Поховайтесь, дівчата!
- Для чого?
- А так!
Тетяна. Ховаймося, ховаймося... У кухню!
Всі тікають у кухню з сміхом і з криками. Спів не наближується.
Тетяна (виглядаючи з дверей). Нема ще... Та тихо! Тихо, кажу, а то нічого не чуть мені...
З’являються Семен і Чиркун. Семен у опорках, піджак наопашки, вигляд піднятий. Часто зиркає на вікно будинку.
Тетяна. О! Босяки! Ану їх к чорту! (Ховається.)
Чиркун. Тоже пьос! Хм! (Тихо.) Разі он справді тебе видєв?
Семен. Бреше! Так прямо... По злобє стариночка... Та чорт з ними... (Сміється.) Ну, а поп чудак. «Руки вверх» - ха-ха-ха.
Чиркун. В самдєлі сто двадцять?
Семен (моргаючи). Вєрно.
Чиркур. Ну, брат... Молодчина! Ти ж хорошо там спрятав?
Семен (голосно). Не найдуть.
Чиркун. Тш!.. (Озирається.)
Семен. Ха-ха-ха!
