Всупереч бажанням - Селена Рейні
«Я ж закрила за собою двері? Закрила чи ні?» – питала у себе.
Не закрила.
Зайшовши в оранжерею, Грейс не стрималася і закричала від образи.
Вичищені напередодні доріжки були засипані землею. Квіти, які вона вчора дбайливо висадила у рівні рядки – урізнобіч. Розсада висмикнута з ґрунту. Стовбур гібіскусу погризений. Листя хлорофитуму обдерте. А її дорогі низькорослі лілії залишилися без бутонів. І, як здалося Грейс, лише куток з кактусами залишився неушкодженим.
Повністю оцінивши збитки, вона ще раз закричала.
Першим на її репет прийшов винуватець її горя, – Клод. Побачивши вимащений землею писок звірюки, Грейс побігла до найближчого стелажу. Але він був так щільно заставлений горщиками з розсадою, що їй було б ніде там стати. Вона побігла далі. Клод за нею. Врешті графиня опинилася у кутку. Розуміючи, що далі тікати нікуди, вона обернулася, щоб сміливо зустрітися поглядом зі своїм ворогом.
І дуже здивувалася, коли зрозуміла, що пес залишився на доріжці. Щобільше, тепер він з острахом дивився на Грейс. Точніше не на саму жінку, а на те, що її оточувало.
– Ага! – переможно вигукнула Грейс і взяла у руки горщик з кактусом.
Клод позадкував. А жінка пішла на нього, тикаючи перед собою цереусом наче мечем.
– Ти, – звернулася вона до псини, – звів нанівець тиждень моєї праці!
Клод обурено гавкнув.
– Мерзенне створіння! – зашипіла жінка. – І тобі ще вистачило нахабства з’явитися тут?
Собака сердито заричав, чим дещо похитнув впевненість Грейс у силі своєї зброї. Але вона не збиралася відступати. Вони кілька хвилин не зводили один з одного погляду. Врешті Клод розвернувся і вибіг з оранжереї. А Грейс, з переможним вигуком, швидко закрила двері.
Коли ж через годину до неї прийшов дворецький, щоб повідомити, що обід уже на столі, вона віддала йому наказ, який і дивував його і смішив. Від цього дня у Клода має бути власний слуга, єдине завдання якого, стежити за тим, щоб пес був чимдалі від Грейс і її оранжереї.
