Всупереч бажанням - Селена Рейні

Бенедикт усміхнувся. Що ж, цей вечір порадував його. Він не лише придбав найкраще полотно, а і заплатив за нього менше, аніж планував.

Мабуть, справи Рейфорда йдуть не так добре, як він розповідає.

Вже виходячи з залу, коротко киваючи на привітання інших учасників аукціону у зв’язку з придбанням найкращого лота, Бенедикта перепинив Ніколас.

– Це не зійде тобі з рук, Коул.

– Я чую таке щороку, – байдуже відповів граф.

Він оминув суперника і пішов до виходу. Одягаючи своє пальто, він запитав у дворецького:

– Картину вже відправили за вказаною мною адресою?

– Вона саме в дорозі, сер.

Бенедикт подякував і вийшов.

Гуляння, яке розгорнеться у підвалі цього дому, його мало цікавило. Чи не краще насолодитися справжнім витвором мистецтва, замість того, щоб вдовольняти голод, споглядаючи на дешеві копії великих оригіналів?

Коли він вийшов на двір, на дорозі його уже чекала карета. Форест, його кучер, знав, що господар не затримається надовго. Бенедикт сів у карету і вони рушили.

Він проїхав кілька миль і вже за годину спинився перед потрібним будинком. Двері були не замкнені. Через хол Бенедикт увійшов у вітальню і побачив її. Межу кожної чоловічої фантазії…

Повні губки лукаво усміхалися йому. Ідеально вкладені локони спадали на розкішне бордове плаття. А смарагдові очі блищали у світлі свічок.

– Селіє, моя Perfetta, – він простягнув до не руки.

– Мілорд, – жінка схилилася перед ним у низькому реверсі.

Бенедикт підійшов ближче і вона обійняла його, міцно притискаючись своїм ідеальним тілом до нього.

Тоді настав час для насолоди. Кілька годин безперервних любовних ігор.

Вже засинаючи, Бенедикт подумки подякував Господу за те, що той послав йому Грейс Генрієтту Батлер. Без Грейс, він не пізнав би цього щастя.