Всупереч бажанням - Селена Рейні

Грейс сиділа перед вікном і чекала, доки той набридливий джентльмен від’їде далі.

Цей день почався для неї краще, аніж вона очікувала. Дівчина тихенько виповзла з під ковдри. Обережно стягнула зі стільця одяг, який наготувала їй на завтра служниця, яка хропіла на сусідньому ліжку. Повільно одягнулася за ширмою. Підійшла до столика і залишила на ньому записку, яку всю ніч протримала під подушкою. А тоді легко прочинила двері й вибігла у коридор.

На щастя, дорогою їй ніхто так і не зустрівся. Грейс підбігла до конюшні, впала на коліна перед зламаним возом та заповзла під нього. Тут на неї вже чекав дорожній мішок, який вона закинула сюди ввечері, коли вони виходили з карет. На щастя, весь його вміст був на місці. Якби пропала хоч одна річ, весь її план знову зірвався б.

Тоді вона зручно вмостилася на сухій соломі, поклала руку під щоку і почала чекати. Що-що, а чекати вона вміла. Вже через годину її родичі здійняли ґвалт на постоялому дворі. І врешті, зробили саме те, чого вона від них очікувала: погналися у за служницею, якій Гісі заплатила коштовностями, щоб та одягнула її смарагдовий плащ і купила два квитки на диліжанс, що прямував у Шотландію.

Вона вже була вільна!

Аж тут з’явився той джентльмен.

Гісі пригадала його. Середнього зросту, лише на пів голови вищий від неї, з широкими плечима та сильними руками, – як легко він витягнув її з-під воза, – у недорогому, проте чистому плащі. З-під капелюха виглядало світло-каштанове волосся. А ще холодні, блакитні, з золотим вкрапленням біля самих зіниць, очі.

Хоча, все це вона запам’ятала даремно, оскільки була впевнена, що більше ніколи не зустрінеться з ним.