Всупереч бажанням - Селена Рейні

Коул повернувся додому роздратованим. Журналіст, про якого розповідав Адамс, виявився звичайним балаболом, а газета, у якій надрукували його статтю мала сумнівну славу. І заради цього балагану він покинув Грейс? Жінку, яка хотіла кохатися з ним у кареті?

Бенедикт увійшов у бібліотеку, але дружини там не було.

– Її світлість ще не повернулася? – здивовано запитав чоловік у дворецького.

– Ні, сер.

– Дивно…

Вайт вручив йому кореспонденцію, яка прийшла за їхньої відсутності. Серед листів були запрошення на вечори, повідомлення від орендаторів та один конверт без зворотного адресу. Бенедикт відкрив його і почав читати:

«Лорде Коул,

Ваша чарівна дружина у мене. Не хвилюйтесь, я дбатиму про неї та забезпечу їй належний догляд, викликаний її особливим станом.

Ви самі можете забрати леді Коул. Але лише за умови, що повернете мені Селію. Як тільки ви будете готові до обміну, приїздіть у дім під номером 67 по Віллов-стріт. Звідти вас з Селією привезуть до мене з Грейс.

Надіюся на нашу швидку і плідну співпрацю. І без поліції, мій друже.

Ніколас Лоусон, барон Рейфорд»

Бенедикт похитнувся від болю і страху. Він вибіг з бібліотеки, на ходу віддаючи розпорядження дворецькому:

– Покличте всіх слуг! Хай знайдуть грума та кучера, з якими їхала Грейс. Пошліть по Джонатана та герцога Ешборна. Найміть десяток дужих чоловіків.

– Але сер, що трапилося? – схвилювався дворецький.

– Леді Коул викрали.