Всупереч бажанням - Селена Рейні

– Вибачте, – звернулася до жінки Грейс. – Я знаю, що у вас безліч справ зранку, але я стала такою неповороткою! Для мене самостійно піднятися з ліжка – вже подвиг.

– Все гаразд, мила. З таким животом, як у вас, я б взагалі не ходила.

Вона накинула на плечі Грейс пальто, яке ледь застібалося у грудях. Разом вони спустилися у хол, де на неї уже чекав одягнений Ніколас. Чоловік галантно протягнув їй руку і вони вийшли на вулицю.

– У вас чудовий сад, – заворожено проказала жінка, торкаючись пальчиками у рукавичках голої трояндової гілки.

– Грейс, ви просто диво! Навіть у мертвому саду бачите красу, – засміявся чоловік.

– Він не мертвий, а просто спить. Я так і уявляю, яким красивим він стане влітку. Землю покриє зелений трав’яний килим, дерева вберуться у листя, а ці кущі, – скільки ж тут трояндових кущів! – буятимуть барвами. Квіти якого кольору розквітнуть на цьому кущі? – запитала жінка, піднявши очі до Ніколаса.

– Я не знаю, – всміхнувся він їй.

– Ви обманюєте мене, – весело відповіла йому. – Такий зразковий сад не з’явився б без клопотань господаря. То які тут троянди?

– Жовті, – відповів, але вже без усмішки. – Колір такий яскравий та насичений, що його сяйво видно навіть з іншого кінця саду. А вночі вони виблискують у місячному світлі, ніби маленькі газові ліхтарики.

– Як би я хотіла побачити цей сад влітку…, – замріяно проказала.

– Ви можете.

Ніколас відчув, як на його лікті смикнулася рука Грейс і поклав свої пальці поверх її.

– Грейс, – почав Ніколас, – ви кохаєте Коула?

Від такого прямого питання Грейс оторопіла, тому не відразу знайшла, що відповісти.

– Ми досить непогано ладнали останнім часом.

– Ця відповідь цілком влаштовує мене.

Вони оминули заплетену голим гіллям плюща альтанку, перш ніж Ніколас продовжив.

– Боюсь, я був занадто самовпевнений, коли цілком поклався на свій план.

Грейс чудово розуміла, до чого хилить Ніколас. Він був переконаний, що до цього часу Бенедикт поверне йому викрадене і забере Грейс. Однак дні минали, а її чоловік так і не з’являвся.

Раптово Ніколас зупинився і взяв руки Грейс у свої.

– В такому положенні ви опинилися лише через мої амбіції. Я справді шкодую про це і щиро прошу у вас вибачення. Також я хочу, щоб ви знали: я не залишу вас одну. Ви можете цілком і повністю покладатися на мою допомогу і підтримку. Якщо…, – чоловік прокашлявся, – якщо виникне необхідність, будьте впевнені, я захищу вас і вашу дитину власним ім’ям і титулом.

І він схиливши голову, торкнувся теплими губами її рук у рукавичках.

– Ніколасе, я…

– Ні, мовчіть. Я ж у вас нічого не запитав, правда? Отже, не потрібно відповідати.

Чоловік знову взяв її під руку і вони пішли сплячим садом далі. Вони гуляли, доки Грейс не замерзнула. Ніколас провів її у бібліотеку, де вони разом випили чаю. Чоловік допоміг їй зручно лягти на софу, вкрив пледом і почав читати для неї у слух.

Однак дуже швидко жінка втратила нитку сюжету, думаючи про власне життя. Сьогодні, нехай не прямо, але Ніколас зробив їй пропозицію. Зробив пропозицію заміжній, вагітній жінці й тим самим підтвердив її найстрашніші побоювання.

Бенедикт не приїде по неї. Щоб не забрав Коул у Ніколаса, це виявилося для нього важливішим і дорожчим за власну дружину та дитину. Жінка міцно стиснула повіки, щоб не випустити з-під вій сльози.

Шкода, що Ніколас не зробив їй пропозицію сьогодні. Бо сьогодні вона відмовилася б. А завтра може й погодитись…