Нові коментарі
15 листопада 2024 18:15
Шановна пані Галино, дякуємо Вам за Вашу творчість! Ми виправили вказану Вами неточність. Дякуємо за проявлену увагу. З повагою, адміністрація сайту
З Божою правдою
3 липня 2024 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою
Українські Книги Онлайн » Інше » Українська література 17 століття - Автор невідомий

Українська література 17 століття - Автор невідомий

Читаємо онлайн Українська література 17 століття - Автор невідомий
од нього приятелем, священником і всім людєм.

Можеш собі ексордіум до казання на погреб взяти з мойого казання второго на успеніє пресвятої богородиці, з дванадцятої звізди, кгде написано: «Троякая єст смерть», і прочая.

Можеш на погребі чиєм-кольвек і тоє тема положити: «Преходит бо образ мира сего» [Перше послання до корін-фян, гл. 7, ст. 31]. З тої теми учини такоє ексордіум: «Пишуть натуралістове о хамелеонті, же єст одмінний, рознії на себе фарби берет. І світ может ся назвати хамелеонтом, бо єст одмінний і нестатечний часом; сприяєт чоловікові, по тім його зражаєт. Для того мовить апостол Павел: «Преходит бо образ мира сего». Відав тоє добре пан ім’я рік, же світ єст хамелеоит. Для того хоронився світа, не дуфав йому, але в єдном богу покладав надію свою і єдному служив богу»,

і проч. В наррації покажи, як он служив богу, якії чинив учинки, і проч. В конклюзії учини од нього пожекгнаннє.

Єст такоє ексордіум, о світі нестатечном, в третім казанню моєм на погребі кождого християнина правовірнаго, котороє починається: «Казав бог єдного часу пророку Ієре-мії внійти в дом гончарський», і проч.

Єще на чиїм-кольвек погребі положи такоє тема: «Те-ченіе скончах» [Друге послання до Тимофтея, гл. 4, ст. 7]. З тоєї теми учини такоє ексордіум: «Не без таємниці апостол Павел житіє людськоє бігом називаєт, мовячи: «Теченіе скончах, б'Ьг скончив-єм». Бо люди на світі нічого больш не чинять, тілько бігуть до смерті, як до заміреного кресу, которого жаден чоловік не может перескочити, ведлуг псалмисти: «Пред-Ьл положи, его же не прейдут». Єще і для того бігом житіє наше називається, бо прудко, як біг, одправується. І не повинен чоловік довгих літ собі обіцяти, але мається прудко смерті сподівати. Бо мовить Ісус Сірах: «Помяни, яко смерть ііе умедлит». Відав о тім пан ім’я рік, же прудко той біг, житіє наше дочасноє кончиться. Для того жив ведлуг при-казання божого, жеби могл доступити в небі живота вічного,

і проч. В наррації повідай, як он жив побожне, і проч. В кон-клюзії учиниш од нього пожекгнаннє.

Можеш собі ексордіум на погребі взяти з мого казання второго на обрізаніє: «Називається збавленіє наше животом вічним», і проч. І з казання первого на покров пресвятої богородиці: «Вітром називається житіє наше», і проч.

Яко в неділю і в свято, так і на погребі, можеш людєм показати якую реч новую. Наприклад, можеш показати зброю, панцир справедливості, тарчу віри, шишак збавленія і меч духовний, слово божіє, молитву, которою зброєю умерлий человік, кгди жив на світі, боронився од неприятелей душних. Вилічаєт тую зброю апостол Павел, мовячи: «Оболкшеся в броня правдьі, воспрійміуге щит в-Ьрьі, шлем спасенія и меч духовньїй, еже єсть глагол божій». Той концепт можеш взяти з гербу умерлого чоловіка, бо на гербі мечі і зброя биваєт».

Можеш показати на казанню дві брами, которії ся на світі знайдують — єдна широкая брама, которая до пекла проводить, а тая єст гріх, ведлуг слов Христових: «Пространная врата и широк путь воводяй вг> пагубу»; другая брама узкая, которая провадить до неба, а тая єст добрії учинки, ведлуг слов Христових: «Узкая врата и гЬсен путь воводяй вт> жи-вот». Будеш мовити, же той чоловік, которий умер, през уз-кую ішов браму, бо кохався в добрих учинках, которії учинки будеш вилічати, за чім, ідучи тоєю брамою узкою, доступив неба. І той концепт можеш з гербу чоловіка умерлого взяти, бо ся на гербі і брами знайдують. Подобний же концепт можеш взяти і з гельму, которий над гербом биваєт.

Можеш учинити казаннє із шляхетства альбо з проз-виська, як ся кто по шляхецьку зовет. Наприклад: Брониць-кий — для того так називається, же боронив отчизну і церков божію од неприятелей; Любомирський для того так називається, же любив мир, покой і людей, незгодливих до миру, до покою приводив, слухаючи науки Христової: «Блажени миротворцьі».

Можеш учинити казаннє з імені чоловіка умерлого. Наприклад, єсли його звано Стефан, будеш мовити, же «Сте-фан» значиться «корона», і покажеш людєм корону, которую умерлий чоловік альбо з квітов альбо з дорогого каміння собі учинив. Дорогим зась камінням і квітами розмаїтими розмаїтії цноти його будеш називати. Альбо єсли умерлого звано Дорофей, будеш мовити, же «Дорофей» викладається «дар божий», і обернешся до людей, мовячи: «Православнії християне, і нашого Дорофея, которого видимо на марахг. мусимо даром божим назвати. Міла то дар божий отчизна наша, міла дар божий церков святая кафоличеськая, міла дар божий зацная фамилія їх милостей панов ім’я рік. І ми всі міли-сьмо дар божий. Бо чого церков, отчизна і дом панов ім’я рік і ми всі' потребували од бога, тоє нам бив дарував бог — зацне урожоного пана Дорофея. Потребуєт церков

і отчизна подпори — он бив подпорою, потребуєт дом панов ім’я рік оздоби і слави — он бив оздобою і славою, потребує-, мо ми всі в смутку утіхи, в небезпеченстві оборони, в утрапен-ню помочі — бив он помоч, оборона і потіха. Але тепер той дар божий, Дорофея, взяв од нас бог до неба, ведлуг праведного Іова: «Господь даде, господь и взят».

Любо з гербу, любо з гельму, любо з імені, любо з шляхетства альбо прозвиська хочеш учинити казаннє, шукай такої теми, в которой би могло ся припомніти ім’я, альбо шляхетство і прозьвисько, альбо герб, альбо гельм.

Наприклад, кгди Моїсеєм зовут умерлого чоловіка, можеш такоє тема положити: «Моисей же вьзьійде на гору божію» [Друга Книга Мойсеева. Вихід, гл. 19, ст. 21]. З тоєї теми учиниш ексордіум такоє: «Вступив некгдись Моїсей, гетьман ізраїльський, на гору Сінайськую до бога, которий йому дав закон. І тепер зацне урожоний пан Моїсей ім’я рік вступив на гору небесную, которую споминаєт псалмиста, мовячи: «Господи, кто обитает в жилищи твоем, или кто все-лится в святую гору твою», и проч. По тім в наррації ви-лічай цноти, для которих взяв його бог на гору небесную.

І можеш мовити: «На гору небесную чєловіїк вступует, ходяй без порока и д'Ьляй правду, глаголяй истинну в сердци своем, иже не улети язьїком своим и ке сотвори искренему своєму зла и поношенія не пріят на ближняя своя, уничижен єсть пред ним лукавий, боящая же ся господа славить», и проч. По тім мов, же урожоний пан Моїсей ім’я рік мів тії всі цно-. ти, ходив без порока, без змази і ділав правду, і проч. І для тих цнот своїх вступив на гору небесную. По

Відгуки про книгу Українська література 17 століття - Автор невідомий (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: