Українська література 17 століття - Автор невідомий
0 чім хочет казаннє міти, і просить бога альбо пречистую діву о помоч і людей о слуханнє.
Другая часть — наррація, повість, бо в той часті повідаєт юж казнодія тоє людєм, що обіцяв повідати, юж показуєт тую реч, которую обіцяв показати. Тая часть єст найбольшая, бо в йей все казаннє замикається, і до неї іншії часті стягаються.
Третяя часть єст конклюзія, конець казання. В той часті казнодія припоминаєт тую реч, которую повідав у наррації
1 напоминаєт людей, жеби оні в такой ся речі кохали, єсли будет тая реч добрая; єсли зась злая, напоминаєт людей, жеби ся такої речі хронили.
Тії три часті у всіх казаннях моїх обачиш, бо в кождом казанню моїм ексордіум, і наррація, і конклюзія починається од краю і од большої різаної літери. Для того так умисльне учинив-єм, жеби-сь, тоє зрозумівши, могл сам латвій і пруд-шей казаннє учинити і повідати.
Тії всі часті мають ся згажати з темою, бо, як з малого жродла виходить великая ріка, єднак вода в ріці згожається з тоєю водо.ю, которая єст в жродлі, так з малої теми великоє походить казаннє. Зачім часті, которії ся в казанню знайду-ють, повинні ся з темою згажати, жеби, що ся в темі знай-дуєт, тоє в ексордіум, і в наррації, і в конклюзії ся знайду-вало. А найбарзій маєт того постерігати казнодія, жеби з пропозицією його наррація згажалася, жеби, що обіцяв в пропозиції мовити, тоє в наррації мовив, і од речі не одступу-вав. Бо кгди би обіцяв будовничий якому кролеві, цареві, мііпарсі виставити коштовний палац, а по тім би виставив f>І>:іму альбо інший будинок, розгнівав би ся той монарха на оудовиичого і мів би його за простака. Так і казнодія, кгди що ооіцуєт людєм показати, а по тім того не покажет, не мило тоє людєм будет, і жадної мудрості йому не припишуть.
Способ зложення казання, которий тут написав-єм, обачиш V всіх моїх казаннях. Бо кождоє казання моє ведлуг теми написано. Що в темі, тоє в ексордіум, і в наррації, і в конклю-:іії знайдується. І в кождом казанню моєм наррація з пропозицією згожається. Що в пропозиції обіцяв-єм мовити і показати, тоє в наррації мовив-єм і показав-єм. Наприклад, в казанню на рождество Христово — тема: «Бог явися віз плоти»; ексордіум: в розмаїтих знаках показувався бог, і прочая; наррація: подобенства і фікгури з’єдночення божого з натурою чоловічою, бо подобенства і фікгури обіцяв-єм в пропозиції показати; конклюзія: кгди апостол Павел в Ліст-рєх і прочая. І в другом казанню на рождество Христово — тема: «Не от аггел убо когда приемает, но от сЬмени Авра-амля пріемлет»; ексордіум: дві натурі найзацнійшії бог учинив, і прочая; наррація: причини, для которих взяв бог на себе натуру чоловічую, не ангельськую, і знову причини, для которих син божий взяв на себе натуру чоловічую, не іншая персона бозькая, бо тії двоякії причини обіцяв-єм в пропозиції показати; конклюзія: «Православнії християне, вистерігаймо ж ся пихи, поневаж за пиху ангела бог струтив з неба до пекла, за пиху і чоловіка вигнав з раю», і проч.
Ексордіум найліпшоє будет, кгди оноє з самої теми учиниш, яко я в обох казаннях своїх на успеніє пресвятої богоро-диці з теми самої ексордіум учинив-єм. У першом казанню тема: «Пресвята цариця одесную тебе в ризи позлащенні одіянна прекрашенна». З тоєї теми ексордіум учинив-єм, у ко-торім мовив-єм о цариці і о шаті. В другом казанню тема: «Знаменіе веліе явися на небеси: жена, облаченна в солнце, луна под ногами еи, и от двоюнадесяти зві»зд в-Ьнец на глав-Ь ея». З тоєї теми ексордіум учинив-єм, в котором мо-вив-єм о невісті, о солнці, о місяці і о звіздах, з которих корона учинена. Знайдеш такоє ексордіум і в інших моїх казаннях з теми самої учиненоє.
Єсли єднак схочеш, можеш ексордіум учинити з подобенства якого альбо з прикладу. Такоє ексордіум, з прикладу, єст в казанню моєм вторім, на страсті Христові, котороє починається: «Виділи єдного часу ієрусалимляне на повітру нойська», і проч., і проч. І в казанню первом на богоявленіє з прикладу ексордіум учинено: «Кгди збудував Моїсій приби-ток богу на мешканнє», і проч. І в інших моїх казаннях такоє ексордіум з прикладу учиненоє обачиш.
А в тім, якоє можеш собі ексордіум учинити, учини, тілько гляди, жеби ся з темою згажало.
Конклюзію также можеш учинити з подобенства якого. Такая конклюзія єст в першом моєм казанню на стрітеніє господнє, которая починається: «Подобний єст бог зверцад-лу», і проч. Можеш конклюзію учинити і з прикладу якого. Такая конклюзія єст в обох казаннях моїх на успеніє пресвятої богородиці. В першом казанню конклюзія починається1; «Юстиніян, цесар кгрецький, мів на шаті своїй виритії міста», і проч. В другом казанню конклюзія починається: «Алексан-дер, кроль македонський, мів на короні своїй написанії такії слова», і проч. І в інших моїх казаннях такую конклюзію, з прикладу учиненную, обачиш. А в тім, з чого хочеш, учини собі конклюзію, тілько гляди, жеби она з темою згожала.
Ексордіум можеш часом написати, понижаючи себе, приписуючи собі недосконалость, слабость і неумієтность, кгди хочеш що великоє мовити альбо кого великого хвалити, наприклад, кгди хочеш мовити о богу, о тройці пренайсвя-тійшой, о пречистой діві. Такоє ексордіум в двох казаннях моїх знайдується, єдно на рождество пресвятої богородиці — написав пророк Давид: «Бездна бездну призьівает в глаеЬ хлябій твоих», і проч.; другоє на благовіщеніє пресвятої богородиці,— «кгди посилав бог Мойсея до фараона, кроля єгипетського», і проч.
Належить відати, же з єдної теми могуть рознії двоє альбо троє бити казання; знайдеш в моїм «Ключі» такую тему: «ИшгЬте прежде царствія божія и правди его, и сія вся прило-жатся вам» [Євангеліє від Матфея, гл. б, ст. 33]. З тоєї теми я двоє казання рознії учинив-єм; єдно на святого Николая, в котором наррація учить, же розними способами люде неба доступують, кгвалтом поривають, купують, випрошують, знаходять; з тоєї ж теми другоє казаннє в неділю третюю по сошествії святого духа учинив-єм, кгде наррація учить, же царством небесним називається Христос, наука Христова, віра христіянськая, церков святая, которого царства небесного маємо шукати; учинив-єм я двоє казання і на обрізащє Христово з єдної теми: в первом казанню наррація показуєт імена, которими ся Христос називаєт, в казанню втором наррація показуєт імена, которими ся збавленнє наше називаєт [...]
Треба розділити тему на часті в наррації, і
