Українська література 17 століття - Автор невідомий

так же на день святого якого написанії можеш, одмінивши, в празник господський і богородичен повідати. Наприклад, в першом казанню моєм на святого пророка 1лію наррація єст о тім, же не могуть люде до неба подне-сені бити багатії, обжирливії, пишнії і всі грішнії. Святий зась пророк Ілія до неба поднесений, бо ні багатствами, і ні потравами і напоями, ні пихою, ні гріхами іншими не бив обтяжений, але бив легкий. Тоє казаннє, одмінивши, можеш повідати на вознесеніє господнє, где положи тема такоє: j «Господь же убо, по глаголаніи его к ним, вознесеся на небо» [Євангеліє від Матфея, гл. 16, ст. 19]. В наррації мов, же не могуть до неба поднесені бити багатії, которії багатствами обтяжені суть, а Христос вознеслся, бо не бив багатствам# обтяжений, поневаж мовив: «Лисьі язвиньї имут и птица небесньїя гнізда, сьін же человіческій не имат где главьі приклонити». Не могуть поднесені бити до неба люде обжирливії, которії обтяжені суть многими потравами і напоями, а Христос лятво до неба поднесений, бо мовить євангеліст Матфей о Христі: «Постися дній четьіридесят и нощей че- j тьіридесят, посліди вьзалка» [Євангеліє від Матфея, гл. 4, і ст. 2]. Не могуть до неба поднесені бити люде пишнії, которії обтяжені суть пихою, гріхом великим, Христос зась до неба поднесений, бо мовить: «Научитеся от мене, яко кроток есьм и смирен сердцем». Не могуть до неба поднесені бити люде всі грішнії, которії суть гріхами якими обтяжені, а Христос до неба вознеслся, бо мовить о нем апостол Петр: «Не сотвори rp-Ьха ни обрітеся лесть в устіх его». В другом зась казанню моєм на святого пророка Ілію наррація показуєт, же святий Ілія єст містом моцним, стовпом желізним і муром мідяним. Тоє казання можеш на покров пресвятої богородиці повідати. Тема положи такоє: «Дах тя днесь ивг> град тверд, і вг. столп желізньїй, и вг> стіни мідяньї» [Книга пророка Ієре-мії, гл. 1, ст. 18]. В наррації повідай, же пречистая діва єст j містом моцйим, єст стовпом желізним, єст муром мідяним. Где я пророка Ілію, там ти припоминай пресвятую богоро-дицю. Ексордіум зась якоє хочеш і конклюзію придай до свойого казання і на вознесеніє Христово і на покров пресвятої богородиці [...]

Казання, на празники господськії написанії, можеш, одмінивши, повідати в неділю якую. Наприклад, казаннє моє второє на обрізаніє господнє, одмінивши ексордіум і конклюзію, можеш повідати по воскресенії Христовом в не-дєлю сьомую, святих отець, где з євангелія возьми тема тоє: «Се же єсть живот вічньїй, да знают тебе единаго истин-наго бога, и его же послал єси Ісус Христа» [Євангеліє від Іоанна, гл. 17, ст. 3]. Наррацію мою всю на казанню своєм можеш повідати, которая починається: «Називається збав-леніє наше животом вічним», і проч., кончиться в тих словах: «Для того Христос мовив: «Мнози бо суть званньї, мало же избранньїх». Так же казаннє першоє моє на стрітеніє

її» модне, одмінивши, можеш повідати в неділю седмнадця-г,і<» по сошествії святого духа, где з Євангелія озьми тема і• м : «Внійде Ісус в'ь страньї Тирскія и Сідонскія» [Єванге-

ч н під Матфея,тл. 15, ст. 21]. Потім в своєм казанню можеш іч ю мою повідати наррацію, которая починається од тих слов:

І Іерший раз приходить Христос до нас в пренайсвятійшом і.ікраменті євхаристіи», и проч., а кончиться в тих словах:

■ Иедлуг апостола Іакова, мовячого: «Приближишеся богу, її ириближиться вам». Ексордіум зась якоє хоч і конклю-чіо придай до свойого казання.

Можеш казання, на празники богородичні написанії, одмінивши, повідати в неділю якую. Наприклад, першоє моє казання на рождество пресвятої богородиці можеш по-підати в неділю тридцять вторую по сошествії святаго духа, і це положи тема такоє з Євангелія: «Закхеє, потщався, пііііди днесь, бо в дому твоем подобает ми бити» [Євангеліє від Луки, гл. 19, ст. 5]. Тут в пропозиції обіцуй показати дом, в котором Христос мешкаєт, по тім в наррації побожного чоловіка назови домом, которий збудував собі для мешкання Мудрость Божая (Христос), ведлуг Соломона, мовячого:

■ Премудрость созда себ"Ь храм и утверди столп седм». В тім же дому, в чоловіку побожном, вилічай всі стовпи — солячий, оболочний, огнистий, димовий, желізний, срібрний, небесний; которії в том дому, в чоловіку побожном, знайдуться, аплікуй тії стовпи до побожного чоловіка так, яко я до пресвятої діви апліковав-єм. Ексордіум зась і конклюзію волі своєї придай своєму казанню. Так же на воведеніє пресвятої богородиці казаннє моє першоє можеш повідати в неділю чтирнадцятую по сошествії святаго духа, где озьми з Євангелія тема тоє: «Уподобися царствіє небесноє челов'Ьку царю, чже сотвори брак сьшу своєму» [Євангеліє від Матфея, гл. 22, ст. 2]. В ексордіум мов: «Цар, бог отець, учинив брак, веселіє, Христові, синові своєму, з церквою святою, бо то Христова єст облюбениця, а Христос її облюбенець, так мовив Іоанн Хреститель до Христа: «Йм"Ьяй невЬсту жених єсть» [Євангеліє від Іоанна, гл. З, ст. 29]. Маєт Христос веселіє із душею побожною, бо і то його єст облюбениця, которую споминаєт Христос в «Піснях П^Ьсней», мовячи: «Вся єси добра (пієнк-мая) ближняя моя, и порока (змази) н-Ьсть в теб^» [Книга ІІІсні Пісень, гл. 4, ст. 7]. В пропозиції обіцуй показати, як может душа пієнкною бити, жеби зостала облюбеницею Христовою. В наррації повідай: «Єсли чоловік хочет, жеби душа його зостала пієнкною і облюбеницею Христовою, нехай душу свою цнотами приоздобить, нехай вшелякого гріха і учинков

і слов і помислов злих хрониться, нехай повстягається од иокармов і напоїв розкошних і постить, яко чинили Даниїл,

Ананія, Азарія і Місаїл, нехай молиться богу, яко Юдиф чинила. Кто будет тоє чинити, душа його зостанет пієнкною і зостанет облюбеницею Христовою». Яко я тую наррацію аплікував-єм до пречистої діви, так ти до побожної душі ап-лікуй. В конклюзії мов, же Христос всіх людей взиваєт на тоє веселіє, котороє маєт на землі з облюбеницею своєю, з церквою святою і з кождою душею побожною, і в небі на віки будет міти, але не хотять люде іти на тоє веселлє, бо мовить євангеліст Матфей: «Посла раби своя призвати званньїя на брак, и не хотяху прійти». Далій мовить: «Они же небрегше отидоша ов убо на село своє, ов же на куплю свою, прочіи же, емше рабьі его, досадиша им и убиша их». Для того не много людей будет на небі заживати з Христом веселля вічного, больше їх будет в пеклі на віки плакати, ведлуг слов Христових: «Мнози бо суть званим, мало же