Сучасна теория грошей - Рендал Рей
Звертаючись до національних грошей як одиниці обліку, конкретизуємо назву, скажімо: долар США, японська єна, китайський юань, британський фунт стерлінгів, євро15.
Слово «валюта» вживається на позначення як монет, так і банкнот та банківських резервів, випущених державою (урядом чи центральним банком).
Банківські резерви — це депозити комерційних банків у центральному банку, номіновані в грошовій одиниці. Їх використовують для розрахунків між банками, для забезпечення потреб клієнтів зі зняття готівки та здійснення платежів клієнтів на користь уряду. Їх також застосовують, щоб виконати вимоги центрального банку з обов’язкового резервування.
Чисті фінансові активи — різниця між фінансовими активами та фінансовими зобов’язаннями. Цей термін не тотожний до чистого багатства16, тому що не враховує реальних (або нефінансових) активів.
Боргове зобов’язання (IOU) — фінансовий борг, зобов’язання або обов’язок зі сплати певної суми, що номінована в грошовій одиниці обліку. Це фінансовий актив для його держателя. Боргове зобов’язання може існувати на папері або ж як електронний обліковий запис (наприклад, на банківському балансі). Звичайно, IOU — це зобов’язання емітента, але водночас й актив держателя (якого також називають кредитором).
Баланс трьох секторів економіки або секторальний баланс — ідеться про три сектори, на які можна розділити економіку: державний, внутрішній приватний (недержавний, зокрема домогосподарства і компанії) та іноземний. На агрегованому рівні видатки дорівнюють загальним доходам по економіці. Але кожен сектор може витрачати більше (підтримувати дефіцит) чи менше (підтримувати профіцит), ніж має надходжень. Відповідно до макроекономічної тотожності, якщо один сектор підтримує профіцит, то хоча б один інший повинен підтримувати дефіцит. Якщо E = видатки, Y = дохід, тоді: (Державні Y − E) + (Приватні Y − E) + (Іноземні Y − E) = 0. Або: Державний баланс + Приватний баланс + Іноземний баланс = 0. У термінах валового внутрішнього продукту (ВВП), який є сумою споживання (C), інвестицій (І), державних закупівель (G) та чистого експорту (X − M, або експорт мінус імпорт), тотожність із балансів трьох секторів економіки має такий вигляд: Державний баланс (T − G) + Приватний баланс (S − I) + Іноземний баланс (M − X), де S — заощадження, T — податки. Байдуже, як здійснюється балансування для секторів (чи то доходи мінус видатки, чи то видатки мінус доходи); важливо, що в цілому сума балансів усіх трьох секторів дорівнює нулю.
12 Надалі ми використовуватимемо терміни «резервні гроші» та «резерви» як тотожні. Резервні гроші — це залишок на резервному (кореспондентському) рахунку в центральному банку, тобто монетарні IOU саме центрального банку. Термін «резерви» (англ. reserves), який вживається в цій книжці, принципово відрізняється від терміна «резерви», що традиційно й широко (але некоректно) використовують в Україні як у професійному середовищі банкірів, так і в засобах масової інформації. Останній з них — «резерви [під знецінення активів]» — походить від англ. provisions [for impaired assets]; його слід було би перекладати як «провізія», або «уцінка», що формується комерційним банком шляхом здійснення внутрішніх бухгалтерських проводок на власному балансі. В українських та російськомовних медіа резерви мають ширше вживані відповідники — «ліквідність», або «живі гроші», — які в цій книжці здебільшого не вживаються.
13 Англ. money tokens.
14 Або «боргові зобов’язання, номіновані в грошах».
15 Або «грошова одиниця європейського монетарного союзу євро».
16 Чисте багатство = реальні (нефінансові) активи + чисті фінансові активи.
У цій вступній частині ми стисло розглянемо основи сучасної теорії грошей.
Глибоко не занурюючись у жодну теорію чи економічну політику, наведемо лише основні положення. Наша мета — пояснити, чому важливо розуміти MMT. Багато читачів мені розповідали, що розуміння MMT кардинально змінило їхній погляд на економіку.
Наприкінці тривалого семестру один студент, що відвідував мої семінари з макроекономіки в Університеті Міссурі в Канзас-Сіті, застосував новий і досить нестандартний підхід у своїй підсумковій презентації перед усією аудиторією однокурсників. Він роздав кожному учасникові окуляри з лінзами, що спотворюють вигляд довколишнього середовища, та попросив усіх їх одягнути. Через кілька хвилин, упродовж яких наші очі намагалися пристосуватись до викривленого зображення, він сказав: «Саме так я бачив макроекономічний світ на початку семестру. Зараз я бачу його зовсім по-іншому. Знімайте окуляри та виразно побачте речі навколо себе».
MMT — відносно новий підхід, що ґрунтується на ідеях Джона Мейнарда Кейнса, Карла Маркса, Альфреда Мітчелла-Іннеса, Джорджа Ф. Неппа, Абби Лернера, Гаймана Мінськи, Вінна Ґодлі та багатьох інших. Тож ця концепція, так би мовити, «стоїть на плечах гігантів».
Сучасна теорія грошей охоплює й споріднені економічні дисципліни, зокрема історію економічної думки, економічну історію, монетарну теорію, дослідження безробіття та бідності, фінанси й фінансові інституції, секторальні баланси, економічні цикли та кризи, монетарну й фіскальну політику. Ця теорія значно доповнила й синтезувала різноманітні течії економічної думки, які здебільшого виходять за рамки традиційних економічних течій.
Як зазначав Кейнс, щонайменше останні 4000 років наша монетарна система була системою суверенних грошей, тобто державних грошей. У спрощеному вигляді це така система, в якій держава визначає валюту для розрахунків і встановлює систему зобов’язань (як-от сплата податків, збори, штрафи та інші платежі), що номіновані в цій грошовій одиниці. Далі держава випускає валюту в обіг і згодом приймає її під час сплати зобов’язань.
Можливо, найважливіший внесок MMT — це докладне вивчення координування операцій між урядом17 та центральним банком. Процедури, залучені до цього процесу, можуть ускладнити розуміння того, як насправді уряд здійснює витрати.
Якщо 200 років тому не піддавалося сумніву, що національний уряд витрачає, випускаючи валюту в обіг, та оподатковує, отримуючи свою валюту як платіж, то нині це вже не так очевидно, адже центральний банк здійснює ці платежі для уряду.
Однак, як показує MMT, суттєво нічого не змінилося, незважаючи на те, що порівняно з минулим сучасні процеси ускладнилися. Ми не помилимося, якщо скажемо, що уряд випускає валюту в обіг, а платники податків її використовують, щоб сплачувати свої зобов’язання перед державою.
MMT доходить висновків, які шокують багатьох прибічників традиційних засад. Важливіше те, що вона спростовує традиційні погляди на державні фінанси (та небезпеку дефіцитів бюджету), монетарну політику, так званий компроміс кривої Філліпса між інфляцією та безробіттям, логіку монетарних союзів із системою фіксованих обмінних курсів (зокрема логіку приєднання до Європейського монетарного союзу!) та невіглаське прагнення мати позитивний баланс рахунку поточних операцій18.
Головний виклик усталеним поглядам більшості людей — твердження MMT, що фінанси суверенного уряду не мають нічого спільного з фінансами домогосподарств або інших суб’єктів економіки (малого та середнього бізнесу, підприємств різної форми власності). Адже часто-густо ми чуємо: «Якби я розпоряджався бюджетом своєї родини так само, як уряд керує державним бюджетом, то збанкрутував би» або
