Відлуння золотого віку - Солон
Написи на стінах
1
[CIL IV. 6842; В 2057]
На Апеллесову б ти захотів поглянуть Венеру —
На мою цяцю поглянь: сяє красою й вона.[432]
2
[CIL, IV 1649; В 944]
Хочеш закоханих угомонить, то краще повіддя
На вітерець ти накинь чи на стрімкий потічок.
3
[В 945]
Хто полюбив, хай живе; хто не вміє любити, хай гине;
Хто збороняє любить — двічі хай гине такий![433]
4
[В 940]
Все б я, що маю, роздарував хорошим дівчатам,
Жодна, однак, із юрби не до вподоби мені.
5
[В 943]
Геть я душею знеміг, очей мені сон не змикає,
Дні йдуть чи ночі — дарма: в серці любов палахтить.[434]
6
[CII.IV, 1520; В 354]
Заборонила білявка мені чорнявих любити;
Зможу, то добре, а ні — любитиму, хоч і не схочу.[435]
7
[CII.IV, 1904; В 957]
Дивно, як досі, стіно, ще стоїш ти, хоч од таких-от
Написів (сором один!) мала б упасти давно.[436]
8
[В 1491]
Знайте: ми живемо, смерть же ненависна — йде.[437]
Епітафії
9. Вільновідпущеники Турпілій і Турпілія
[CIL VI. 27788; В 1488]
Зводить палати багач; мудрець — мурує гробницю.
Прихист для тіла — у них; дім наш постійний — у ній.
Гості хвилинні ми там, а тут — поселення стале.
Там — метушня лиш, а тут — спокій на вічні часи.[438]
10. Ветеран Ціссоній
[C1L 111. 293; 6825; В 243]
Поки жив я, радо пив я. Пийте, поки живете.[439]
11. Скатерій Целер
[CIL VI, 26003; В 1495]
Ми — вже ніщо. Та й були умирущі. Бачиш, мандрівче,
Як то, з нічого в ніщо, вмить потрапляємо ми.[440]
12. Луцілла, бездоганна жона Ексуперанція
[CILVIII, 11665; В 1497]
Злом і добром є життя, а смерть — ні одне, ані друге.
Зваж, коли мудрий, що з двох менше натомлює нас.[441]
13. Квестор Вінесій Фірм
[CIL V, 6842; В 1093]
Жив — набував, набуваючи — тратив; смерть перестріла —
Й від набувань і від трат миттю звільнила мене.[442]
14. Тіберій Клавдій Секунд
[CIL VI, 15258; В 1499]
Лазні, Венера і Вакх — зіпсуття для нашого тіла.
Все ж вони й творять життя — лазні, Венера і Вакх.[443]
15. Октавій Валеріан
[CILVI 11743; В 1498]
Втік я, звільнивсь. «Бувайте! — кажу і Надії, й Фортуні, —
З вами вже я поквитавсь. Інших за носа водіть!»[444]
16. Секст Перенна Фірм
[CIL VI, 23942]
Жив я собі, як хотів. А чому помер — і не знаю.
17. Гай Публій Ампліат, що прожив 6 років і 27 днів
[CIL XI. 207; В 507]
Годі вже, батьку ридать, утри вже й ти свої сльози,
Матінко люба моя. В своїй смерті я кари не чую:
Карою — жити було, а смерть — то спокій для мене.[445]
18
[В 2071]
Мав я надію, гай-гай, на довге життя, та по смерті —
Вже ні надій, ні бажань — лиш порожнеча сама.
19
[CIL IX, 952; В 1340]
Звільнююсь, світе, із сітей твоїх, прощавай, лицеміре!
Нині я тілом своїм, земле, до тебе горнусь.
Що мені та марнота, коли, опинившись на волі,
Ген до етерних осель злинути прагне душа.[446]
20. Раб Квінт Аммер
[CII. III 3247; В 1207]
Тіло — в землі, ім’я на плиті, душа — у повітрі.
То чи не краще було б [і не топтати той ряст]?
КОМЕНТАР
Авсонія, Боеція, Клавдіана, Максиміана, Марціала і «Дистихи Катона» перекладено за виданнями:
Decimi Magnі Ausonii Burdіgalensis Opuscula / Recensuit R. Peiper. — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1886;
Anicii Manlii Torquati Severini Boethii. De consolatione philosophiae / Ed. by Weinberger. — Vindobonnae, 1935 (Corpus scriptorum ecclesiasticorum Latinorum);
Claudian / Ed. with transl. by M. Platnauer. L. — N.Y., 1922 (Loeb Classical Library);
The Elegies of Maximianus / Ed. by Richard Webster. — Princeton, 1900;
M. Valerii Martialis Epigrammaton libri / Recognovit W. Gilbert. — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1896;
Catonis philosophi liber […] / Rec. F. Hautlial. — Berolini, sumptibus Calvarii Sociorum. 1869.
Переклади з Авсонія і Клавдіана мають додаткове м а р к у в а н н я, яке відсилає до нумерації творів у вказаних виданнях.
За Пайперовим виданням Авсонія перекладено також «Вислови семи мудреців» та «Народження троянд» невідомих авторів.
Авіана, Немесіана і Рутілія Намаціана перекладено за антологією Дафів: Minor Latin Poets / Ed. with transl. by J. W. Duff & A. M. Duff. — L. — Сambr., 1934 (Loeb Classical Library); Тіберіана — за антологією Ґаррода: The Oxford Book of Latin Verse / Ed. by H. W Garrod. — Oxford: Clarendon Press, 1912.
Анонімні твори «Латинської антології» (зокрема, й «Загадки Симфосія» та «Зміїні вірші»), а також Алкіма, Луксорія, Октавіана, Пентадія, Тукціана, Сульпіція Луперка і Флора перекладено за другим виданням «Латинської антології» А. Різе: Anthologia Latina, sive Poesis Latinae supplementum. Pars I: Carmina in codicibus scripta / Recensuit A. Riese. — ed. II — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1894—1906. — Fasc. I—II. За цим же виданням перекладено епіграми Сенеки і Петронія. «Суперечку весни з зимою» Алкуїна, вилучену з другого видання Різе, перекладено за першим: Anthologia Latina, sive Poesis Latinae supplementum. Pars I: Carmina in codicibus scripta / Recensuit A. Riese. — [ed. I] — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1869—1870. — Fasc. І-II. При перекладах з «Латинської антології» є м а р к у в а н н я — «R» з числом, яке відсилає до нумерації поезій у виданні А. Різе.
Епіграфічну поезію перекладено переважно за виданням Ф. Петровського: Петровский Ф.А. Латинские эпиграфические стихотворения. — М.: Изд. Академии наук СССР, 1962; а №№ 8 і 16—20 — за польським виданням Л. Стороні Маццолані: Rzymskie epitafia, zaklęcia i wróżby / Wybrała i opracowała L. Storoni Mazzolani; przełożył i wstępem opatrzył S. Kasprzysiak. — W.: Czytelnik, 1990. М а р к у в а н н я при епіграфічній поезії відносить: «CIL» — до Corpus inscriptionum Latinarum, а «В» — до продовження «Латинської антології» А. Різе, яке на епіграфічному матеріалі підготували Ф. Бюхелер (тт. 1—2: №№ 1—1858)