Відлуння золотого віку - Солон

Написи на стінах

1

[CIL IV. 6842; В 2057]

На Апеллесову б ти захотів поглянуть Венеру —

   На мою цяцю поглянь: сяє красою й вона.[432]

2

[CIL, IV 1649; В 944]

Хочеш закоханих угомонить, то краще повіддя

   На вітерець ти накинь чи на стрімкий потічок.

3

[В 945]

Хто полюбив, хай живе; хто не вміє любити, хай гине;

   Хто збороняє любить — двічі хай гине такий![433]

4

[В 940]

Все б я, що маю, роздарував хорошим дівчатам,

   Жодна, однак, із юрби не до вподоби мені.

5

[В 943]

Геть я душею знеміг, очей мені сон не змикає,

   Дні йдуть чи ночі — дарма: в серці любов палахтить.[434]

6

[CII.IV, 1520; В 354]

Заборонила білявка мені чорнявих любити;

   Зможу, то добре, а ні — любитиму, хоч і не схочу.[435]

7

[CII.IV, 1904; В 957]

Дивно, як досі, стіно, ще стоїш ти, хоч од таких-от

   Написів (сором один!) мала б упасти давно.[436]

8

[В 1491]

Знайте: ми живемо, смерть же ненависна — йде.[437]

Епітафії

9. Вільновідпущеники Турпілій і Турпілія

[CIL VI. 27788; В 1488]

Зводить палати багач; мудрець — мурує гробницю.

   Прихист для тіла — у них; дім наш постійний — у ній.

Гості хвилинні ми там, а тут — поселення стале.

   Там — метушня лиш, а тут — спокій на вічні часи.[438]

10. Ветеран Ціссоній

[C1L 111. 293; 6825; В 243]

Поки жив я, радо пив я. Пийте, поки живете.[439]

11. Скатерій Целер

[CIL VI, 26003; В 1495]

Ми — вже ніщо. Та й були умирущі. Бачиш, мандрівче,

   Як то, з нічого в ніщо, вмить потрапляємо ми.[440]

12. Луцілла, бездоганна жона Ексуперанція

[CILVIII, 11665; В 1497]

Злом і добром є життя, а смерть — ні одне, ані друге.

   Зваж, коли мудрий, що з двох менше натомлює нас.[441]

13. Квестор Вінесій Фірм

[CIL V, 6842; В 1093]

Жив — набував, набуваючи — тратив; смерть перестріла —

   Й від набувань і від трат миттю звільнила мене.[442]

14. Тіберій Клавдій Секунд

[CIL VI, 15258; В 1499]

Лазні, Венера і Вакх — зіпсуття для нашого тіла.

   Все ж вони й творять життя — лазні, Венера і Вакх.[443]

15. Октавій Валеріан

[CILVI 11743; В 1498]

Втік я, звільнивсь. «Бувайте! — кажу і Надії, й Фортуні, —

   З вами вже я поквитавсь. Інших за носа водіть!»[444]

16. Секст Перенна Фірм

[CIL VI, 23942]

Жив я собі, як хотів. А чому помер — і не знаю.

17. Гай Публій Ампліат, що прожив 6 років і 27 днів

[CIL XI. 207; В 507]

Годі вже, батьку ридать, утри вже й ти свої сльози,

Матінко люба моя. В своїй смерті я кари не чую:

Карою — жити було, а смерть — то спокій для мене.[445]

18

[В 2071]

Мав я надію, гай-гай, на довге життя, та по смерті —

   Вже ні надій, ні бажань — лиш порожнеча сама.

19

[CIL IX, 952; В 1340]

Звільнююсь, світе, із сітей твоїх, прощавай, лицеміре!

   Нині я тілом своїм, земле, до тебе горнусь.

Що мені та марнота, коли, опинившись на волі,

   Ген до етерних осель злинути прагне душа.[446]

20. Раб Квінт Аммер

[CII. III 3247; В 1207]

Тіло — в землі, ім’я на плиті, душа — у повітрі.

   То чи не краще було б [і не топтати той ряст]?

КОМЕНТАР

Авсонія, Боеція, Клавдіана, Максиміана, Марціала і «Дистихи Катона» перекладено за виданнями:

Decimi Magnі Ausonii Burdіgalensis Opuscula / Recensuit R. Peiper. — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1886;

Anicii Manlii Torquati Severini Boethii. De consolatione philosophiae / Ed. by Weinberger. — Vindobonnae, 1935 (Corpus scriptorum ecclesiasticorum Latinorum);

Claudian / Ed. with transl. by M. Platnauer. L. — N.Y., 1922 (Loeb Classical Library);

The Elegies of Maximianus / Ed. by Richard Webster. — Princeton, 1900;

M. Valerii Martialis Epigrammaton libri / Recognovit W. Gilbert. — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1896;

Catonis philosophi liber […] / Rec. F. Hautlial. — Berolini, sumptibus Calvarii Sociorum. 1869.

Переклади з Авсонія і Клавдіана мають додаткове   м а р к у в а н н я, яке відсилає до нумерації творів у вказаних виданнях.

За Пайперовим виданням Авсонія перекладено також «Вислови семи мудреців» та «Народження троянд» невідомих авторів.

Авіана, Немесіана і Рутілія Намаціана перекладено за антологією Дафів: Minor Latin Poets / Ed. with transl. by J. W. Duff & A. M. Duff. — L. — Сambr., 1934 (Loeb Classical Library); Тіберіана — за антологією Ґаррода: The Oxford Book of Latin Verse / Ed. by H. W Garrod. — Oxford: Clarendon Press, 1912.

Анонімні твори «Латинської антології» (зокрема, й «Загадки Симфосія» та «Зміїні вірші»), а також Алкіма, Луксорія, Октавіана, Пентадія, Тукціана, Сульпіція Луперка і Флора перекладено за другим виданням «Латинської антології» А. Різе: Anthologia Latina, sive Poesis Latinae supplementum. Pars I: Carmina in codicibus scripta / Recensuit A. Riese. — ed. II — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1894—1906. — Fasc. I—II. За цим же виданням перекладено епіграми Сенеки і Петронія. «Суперечку весни з зимою» Алкуїна, вилучену з другого видання Різе, перекладено за першим: Anthologia Latina, sive Poesis Latinae supplementum. Pars I: Carmina in codicibus scripta / Recensuit A. Riese. — [ed. I] — Lipsiae: in aedibus Teubneri, 1869—1870. — Fasc. І-II. При перекладах з «Латинської антології» є   м а р к у в а н н я  — «R» з числом, яке відсилає до нумерації поезій у виданні А. Різе.

Епіграфічну поезію перекладено переважно за виданням Ф. Петровського: Петровский Ф.А. Латинские эпиграфические стихотворения. — М.: Изд. Академии наук СССР, 1962; а №№ 8 і 16—20 — за польським виданням Л. Стороні Маццолані: Rzymskie epitafia, zaklęcia i wróżby / Wybrała i opracowała L. Storoni Mazzolani; przełożył i wstępem opatrzył S. Kasprzysiak. — W.: Czytelnik, 1990.   М а р к у в а н н я   при епіграфічній поезії відносить: «CIL» — до Corpus inscriptionum Latinarum, а «В» — до продовження «Латинської антології» А. Різе, яке на епіграфічному матеріалі підготували Ф. Бюхелер (тт. 1—2: №№ 1—1858)