Метаморфози - Публій Овідій Назон
303 Випнула землю горбом; так міхур, коли в нього дихнути,
304 Так од повітря, бува, роздувається й міх, який зшито
305 З шкури козла. Залишився цей опух місцевості й досі,
306 Ставши неначе горбом, що затверднув з перебігом часу.
307 Прикладів безліч я згадую — бачених, чутих, та зараз
308 Лиш на кількох зупинюсь. Чи, скажімо, й вода найчистіша
309 Не зазнає перемін? Ось твоя, рогоносний Аммоне,
310 Хвиля опівдні — мов лід, а під вечір і зранку — гаряча.
311 Кажуть, якщо деревину занурити в Атаманійську
312 Річку тоді, коли місяць найтонший, — згорить деревина.
313 Єсть у кіконів ріка: хто поп'є з неї, в того відразу
314 Каменем стане нутро; кожну річ вона в мармур оберне.
315 Кратіс-ріка й Сібаріс, що пливуть побіч нашого краю,
316 Роблять волосся подібним до золота чи до бурштину.
317 Найдивовижніше те, що й такі ще на світі бувають
318 Води, котрі не тіла тільки можуть, а й душу міняти.
319 Хто не чував про солодку знемогу струмка Салмакіди,
320 Про ефіопських озер забуття: хто ковтне їх водиці,
321 Той у нестяму страшну або в сон непробудний впадає.
322 Хто невситиму жагу в джерелі заспокоїть кліторськім,—
323 Вин одцуравшись, тверезий, одній лиш воді буде радий.
324 Може, тому що вода з полум'яним вином ворогує,
325 Може, й тому що син Амітаона — вважають тутешні —
326 Вирвавши силою трав і примовок од п'яного шалу
327 Буйних Претід, по воді розметав помічні при нестямі
328 Засоби — й те джерело до вина зберігає ненависть.
329 Інша природа в струмка лінкестійського: хто з нього вип'є,
330 Хай не багато — ковточок води, на ногах неслухняних
331 Буде хитатися так, мовби чистим вином пригощався.
332 Місто є, назване здавна Фенеєм в Аркадському краї.
333 Має там витік двояка вода, що вночі небезпечна:
334 Шкодить, коли її пити вночі; коли вдень — не завадить.
335 Отже, є різні всілякої дії в річках та озерах
336 Сили природні. Був час — мандрувала Ортігія морем;
337 Нині — на місці стоїть. Аргонавтів бувало лякали
338 Зіткнення скель Сімплегад, що в них піниста вклинилась хвиля,
339 Нині ж — незрушні вони, ще й вітрам можуть протистояти.
340 Так от і Етна, що полум'ям бухає з горен сірчаних,
341 Не палахтіла весь час і не буде весь час палахтіти.
342 Три тут можливі причини: земля — це істота, що має
343 Дихальні горла повсюди, щоб ними, вогонь видихати,
344 Змінює, отже, й шляхи свого дихання — з порухом кожним
345 Тут загородить одну, а там щілину іншу відкриє;
346 Далі: в найглибших печерах поривні вітри, закружлявши,
347 Скелі збивають, чоло до чола, й речовину з вогненним
348 Сім'ям женуть на ті скелі, й од іскри вона пломеніє.
349 З часом, одначе, стихають вітри й остигають печери.
350 Врешті, потужні потоки смоли там беруться — раптовим
351 Жаром чи вбога на дим розгоряється сірка жовтава;
352 Та не весь час у догоду вогневі поживу добірну
353 Буде давати земля: її сили розтратяться з віком;
354 Їжі забракне тоді ненаситній, захланній природі,
355 Зморена голодом, буйний вогонь свій, погасши, погасить.
356 Каже нам чутка прадавня, що в гіперборейській Паллені
357 Є такі люди, що звикли вдягатися в пір'я пташине,
358 Варто їм дев'ять разів у Трітонське озерце пірнути.
359 Годі повірити й в те, що, скропивши отрутою тіло.
360 Скіфські жінки при бажанні й собі можуть стати птахами.
361 Інша річ — вірити в те, в чому й сумніву нині немає:
362 Ти не помітив, бува, як у спеку задушливу трупи
363 Часом гниють, обертаючись в інші, дрібніші створіння?
364 Тушу бика будь-якого візьми й закопай її в землю
365 І незабаром (відома всім річ) у нутрі, що струхліло,
366 Бджіл медоносних рої загудуть, що за звичаєм батька
367 Люблять поля, не щадять своїх сил, їх турбує майбутнє.
368 В землю закопаний кінь бойовий вигодовує шершня.
369 Дугоподібні клішні відломи в прибережного краба,
370 Інше — землею присип, тоді з тіла, яке схоронив ти,
371 Вийде їдкий скорпіон, що вбиває хвостом серповидним.
372 Гусінь садова, що звикла між листя вплітати під осінь
373 Сиві нитки — це селянам відомо — з метеликом білим,
374 Що видається людською душею, свій вигляд чергує.
375 В твані є сім'я дрібне, що породжує жаб зеленавих,
376 Спершу безногих, а потім, щоб їм було плавати добре,
377 Ноги дає, що на них і плигать вони можуть далеко.
378 Ось чому в жаб усіх більше розвинені задні кінцівки.
379 А ведмежатко? Народжене щойно, воно й не подібне
380 До ведмежати — лиш м'яса клубок. Ведмедиця старанно
381 Лиже його, поки тілом не стане подібне до неї.
382 Глянь і на бджіл медоносних приплід, що в домах шестикутних —
383 У щільниках: ще й кінцівок не мають, одні лише тільця,
384 Щойно потому на них появляються ніжки та крила.
385 Хто б, не побачивши, вірив у те, що родитися можуть
386 Із осередка яйця всі пернаті, весь рід їх і навіть
387
