Кропива - Валентин Олександрович Кудрицький

– Бо є що красти.

ДЕ ДІВСЯ ГЕРШКО?

Два євреї попали в Москву на двадцять перший партз’їзд.

Перед присутніми виступав Микита Сергійович.

– Товариші, – говорив він. – За останні роки ми добились визначних успіхів за всіма показниками народного господарства.

Так, хліба ми стали вирощувати в три рази більше, м’яса в чотири, риби в п’ять разів і т.д. і т.д.

Коли Хрущов зробив паузу, слово попросив Гершко:

– Шановний, Микита Сергійович, скажіть, будь ласка, а де все те, про що ви говорили, куди воно дівається?

– Хто мене запитує?

– Гершко.

– Підійдете після доповіді.

На другий день прийшов Мойша, але Гершка так і не дочекався.

Після того, як Микита закінчив свою доповідь, руку вже піднімає Мойша:

– Дорогий, Микита Сергійович, я не стану у вас запитувати, куди поділося м’ясо, риба, хліб. Ви мені ліпше скажіть, куди подівся Гершко?

м. Київ 1960 р.

ЗЕМЛЯ ПРОСІЛА

Зустрілись два куми на Трійцю і вирішили піти в ліс. Гуляли гуляли і захотілося їм по великому. Посідали. Дулись, дулись, а потім один з них і говорить:

– А що ви, куме, не кажіть, а земля просіла.

– Це ж як зрозуміти вас, куме?

– Раніше було, ото, як сяду по великому – так член аж в землю впирається. А зараз ви тільки подивіться, як вона просіла!!

ДОКТОРЕ, Я ПІТНІЮ

Приходить жінка до лікаря і жаліється:

– Докторе, я пітнію.

– Під мишкою?

– Та ні, докторе, під Гришкою. А Мішка – то мій чоловік.

с. Ворзель 1986 рік.

ДВА КУМИ

Їде чоловік на волах, а назустріч йому кум з валізою і гукає до нього:

– Добридень, вам куме, чи не могли б ви і мене трохи підвезти?

– А чому б то й ні, ще й питаєте! Звичайно. Сідайте, куме, сідайте. Доброго здоров’ячка вам.

Сів кум поруч, проїхали метрів триста, як знов просить кума, щоб той зупинив свій транспорт.

– Що, куме, трапилось? – питає перший.

– Хочу, хай мене Господь простять, по великому.

– Вас почекати чи ви самі догоните?

– Дожену сам.

Поїхали. Їхали-їхали. Вже й далеченько від’їхали, а кума все нема і нема.

Розвернулись. Під’їхали. Запитують:

– Що трапилось, куме?

– Та от покакати я покакав, та ніяк не можу попісяти.

– Ой, куме-куме, так ви ж наступили на кінець.

КУКУРУДЗЯНЕ ТРІПЛО

Помер Микита Сергійович і попав у рай. В раю, як і на наших заводах та фабриках, є скрізь своя прохідна і свій відділ кадрів.

Ото на одну з них і приходить Микита, став і дивиться:

сидить Карл Маркс, Володька Ульянов, Гітлер, Сталін і в кожного з них на рукаві пов’язка з емблемою "ТК". Задумався Микита Сергійович, що б це могло значити? Та поки він думав, і йому теж приліпили таку точнісінько. Ще більше задумався Микита Сергійович і звертається до Петра з Павлом:

– Я, здається, був непоганим політиком, але так і досі не можу зрозуміти, що значать оці на рукавах пов’язки з емблемою "ТК", чи не змогли б ви мені пояснити?

– Видно, поганий з вас був політик, коли не можете розібратись в такому простому питанні, – вигукнули Петро з Павлом одночасно. – Так от, Карл Маркс – це теоретик Комунізму, Ленін – це творець Комунізму, Гітлер – це терорист Комунізму.

– А хто ж тоді, на вашу думку, я?

– А ти просто тріпло кукурудзяне.

ПОРА ЗАВ’ЯЗУВАТЬ З П’ЯНКОЮ

Їдуть Василь Іванович з Петькою в таксі. Раптом їх зупиняє розкішна жінка і проситься, щоб ті її підвезли. Взяли.

Жінка сіла навпроти дзеркала, розчепирила ноги так, що вся краса її чудова засвітилась на весь салон. Петька терпів-терпів, а коли вже терпець увірвався – він взяв і сфокусував те чудне видіння на Василя Івановича, який дрімав. А коли той відкрив очі і глянув у люстерко, то йому здалося, що його морда стала схожою на те, що він побачив у ній. Василь Іванович звернувся до Петькі:

– Слухай, Петька, пора зав’язувати з цією п’янкою, а то морда вже на манду стала схожа.

КОМСОМОЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ

Гуляють комсомольське весілля на Півночі. Всі напились до свинячого вереску. Половина гостей за столом, половина під столом. Нарешті один з них піднімається і гукає на всю залу:

– Так от, хто з вас ще молоду не… пробував?

– Я!– роздалося хрюкання з-під стола.

– А ти хто такий?

– Я... жених.

– А ти ще встигнеш.

Якутія. Амга. 1986 р.

БІЛЯ ПЕРЕХОДА

Двоє друзів біля переходу дивляться, як собака перебігає дорогу через перехід і один до другого:

– Грицю, а ти знаєш, чого жінки попадають під колеса автомобіля частіше ніж собаки?

– Ні.

– А ти от придивися до собаки, яка перебігає дорогу, яка вона розумна. Вона, перше як ступити на дорогу, то дивиться наліво, а як добігла до середи, то відразу дивиться направо. А жінка вирячить очі