Право на шанс - Олена Гриб
Приблизно в той час, коли Ів, підігріваючи гречану кашу, міркувала про долю королівства, Чиж звернув увагу на свої руки. Потім подивився у дзеркало, що висіло в коридорчику. І згадав вчорашній вечір…
Він зізнався, що спочатку похолов від страху. Однак ніяк, крім дикого кольору, «полум’я» чаклунки не проявилось, тому Кьерн шпигував і далі. Його застукала Мела. Прошипіла: «Ів уб’є мене, якщо побачить це», заштовхала нишпорку в першу-ліпшу кімнату (чому саме до мене, га?) і веліла почекати пів години, поки заклинання не вивітрився. Власне, саме цим Чиж і займався, коли ненароком розбудив мене.
«Грошенят не буде», – ось єдине, що бамкало в моєму мозку.
Нам ні з чим іти до Дракона, Мелі нема за що купити книги з демонології, мені ніколи не звільнити Ферна… Я навіть не дізнаюся, чим йому загрожує наш світ!
І лише коли обличчя нишпорки почало світлішати, до мене дійшло, що один зі старих кошмарів поруч.
