Право на шанс - Олена Гриб

Ведмедик підняв очі, в яких читалося здивування (так, блефувати я вміла!), і невесело посміхнувся.

– Стати магом нелегко і дуже дорого. Деякі розплачуються за це до кінця своїх днів.

– Не помітно, щоб Мела щось комусь платила, – ляпнула я. – Та й кредитори до неї не заглядають. На неї правила не поширюються?

– Навчання Мели оплатив король, – знехотя пробурмотів він. – І наказав обробити її срібну пластину золотом зі своїх особистих запасів.

Моя щелепа впала вниз.

– З якого переляку?

Карета завмерла на місці.

– Вона зробила неможливе, – урочисто вимовив демон у тиші. – На випускному іспиті вона зберегла життя сотні людей – кожному з тих, на кому їй довелося демонструвати свої навички.

– Сотка… – прошепотіла я.

Двері зі стуком відчинилися.

– Приїхали! – радісно сповістила чаклунка. – Точно як сказав Ферн!

Надто радісно… На відміну від мене, вона вміла зображати лише байдужість, тому зараз її тон був наскрізь фальшивим. Не сумніваюся, Мела чула все, про що ми говорили. Вона засмутилася? Я не могла зрозуміти – чому?

Мені б це лестило.