Борва мечів - Джордж Мартін

Тиріон не заважав їм зображати раду — він знав, що цю виставу грають саме для нього. «Отже, Санса Старк», почав міркувати він. Солодко пахне, солодко говорить, любить шовки, пісні, лицарські звитяги, високих хоробрих воїнів із вродливими обличчями. Тиріонові здалося, що він знову на мості з галер, і під ногами в нього трусяться хиткі дошки.

— Ти просив винагороди за свої намагання у битві, — безжально нагадав йому князь Тайвин. — Ось тобі нагорода, Тиріоне. Кращої ти навряд чи матимеш.

Він нетерпляче застукотів пальцями по столі.

— Колись я сподівався одружити твого брата з Лізою Таллі. Але Аерис ввів Хайме до Королегвардії, перш ніж ми встигли скінчити перемови. Коли ж я замість Хайме запропонував князеві Гостеру для Лізи тебе, він відповів, що хоче для дочки цілого чоловіка, а не половинку.

«І натомість видав Лізу за Джона Арина, що годився їй у дідусі.» Втім, Тиріон радше дякував за те, ніж сердився, пригадуючи, на що нині перетворилася Ліза Арин.

— Коли я запропонував тебе Дорнові, мені відповіли, що це смертельна образа, — вів далі князь Тайвин. — У пізніші роки такі самі відповіді я отримав від Йона Ройса та Лейтона Вишестража. Я був упав так низько, що просив за тебе панну з Флорентів, яку споганив Роберт у весільному ліжку свого брата. Але навіть її віддали не за тебе, а за одного з лицарів у службі її батька. Якщо ти не хочеш панни Старк, то зрештою я знайду тобі іншу дружину. Десь у державі має ж бути якийсь дрібний панок, який радо віддасть дочку за приязнь Кастерлі-на-Скелі. Ось, приміром, пані Танда пропонувала свою Лолису…

Тиріона аж пересмикнуло з відчаю та огиди.

— Краще я відріжу собі самі знаєте що та згодую козі!

— Тоді розплющ очі й подивись як слід. Панна Старк молода, дозріла до ліжка, покірна вдачею, найшляхетнішого роду, досі цнотлива. До того ж не позбавлена вроди. Чого тобі ще треба?

«А й справді, чого?»

— Та так, однієї недоречної дрібнички. Дивно казати, але я волів би мати дружину, яка сама захоче прийти до мене у ліжко.

— Якщо ти вважаєш, що ті хвойди бігли до твого ліжка з великої охоти, то ти ще дурніший, ніж я гадав, — відповів князь Тайвин. — Я відчуваю зневіру, Тиріоне. Я сподівався, що цей шлюб тебе потішить.

— О так, ми усі знаємо, пане батечку, як багато важить для вас моя втіха. Але я не все розумію в цій справі. Адже північ наразі утримують Грейджої, а король Балон має дочку. То чому Санса Старк, а не вона?

І він уперто втупився у холодні зелені батькові очі з яскравими цятками золота.

Князь Тайвин переплів пальці й поклав на них підборіддя.

— Балон Грейджой думає не про державство, а про грабунок. Хай потішиться осінньою короною і на додачу до неї отримає на свою голову північну зиму. Від нових підданих він любові не діждеться, це я обіцяю. Навесні північани будуть ситі кракенами вже донесхочу. І тут з’явишся ти з онуком Едарда Старка — щоб узяти те, що належить йому за правом народження. Тоді й чесні, й підлі піднімуться як один, щоб посадити малого на стіл його пращурів. Сподіваюся, ти здатний нарядити з жінкою сина, чи не так?

— Та мабуть! — буркнув Тиріон. — Довести, щоправда, не можу. Але не тому, що не старався — навпаки, розкидав свої дрібненькі насінинки так часто, як тільки міг…

— У канавах та під тинами, — перервав його князь Тайвин, — у хамській землі, де вродити може лише байстрюцьке зілля. Час тобі вже зорати власну ріллю і виростити на ній щось гідне.

Князь звівся на ноги.

— Кастерлі-на-Скелі ти не матимеш ніколи, це я тобі обіцяю. Але одружися з Сансою Старк — і одного дня правитимеш на Зимосічі.

«Тиріон Ланістер, намісник і господар на Зимосічі.» Спиною пробігли моторошні дрижаки.

— Нехай так, пане батьку, — повільно вимовив він, — але у вашому очереті сидить великий гидкий тарган. Гадаю, Робб Старк у змозі робити дітей незгірш мене. Його засватано за одну з вельми плідних панн Фрей. Щойно Молодий Вовк налупить собі власний виводок, цуценятам Санси більше не світитиме жодного спадку.

Але князя Тайвина це, здавалося, не турбувало.

— У Робба Старка не народиться жодної дитини від тих вельми плідних панн Фрей. Це я тобі теж обіцяю. Ми отримали одну звістку, яку я завважив за розумне приховати від ради на деякий час. Хоча наше добре панство, без сумніву, скоро про все довідається. Молодий Вовк узяв собі за дружину старшу дочку Гавена Вестерліна.

Якусь хвилину Тиріон гадав, що недочув.

— Він порушив дану ним обітницю?! — повільно вимовив він, не вірячи вухам. — Він відкинув угоду з Фреями заради…

Йому відібрало мову.

— Заради дівчини шістнадцяти років на ім’я Джейна, — закінчив пан Кеван. — Князь Гавен колись пропонував її мені за Вілема чи Мартина, та я мусив відмовити. Гавен — гідний лицар і знаний вельможа, але ж одружений він із Сивіллою Перчин. І дарма — йому ж гірше. Вестерліни завжди мали більше гонору, ніж глузду. Дід пані Сивілли торгував перцем та шапраном, а роду був не кращого, ніж отой перемитник, якого тримає при собі Станіс. Бабуся ж і поготів з’явилася звідкілясь із далекого сходу — страшна стара відьма, жриця чи щось таке, що в них кличуть «маегі». Ніхто не міг вимовити її справжнього імені, але половина Ланіспорту бігала до неї по чародійні ліки, любовні трунки і таке інше.

Дядько Кеван знизав плечима.

— Втім, вона вже багато років як померла. Джейна — миле чарівне дитя, це я добре знаю, хоча й бачив її лише раз. Але з таким непевним родоводом…

Тиріон колись сам одружився з хвойдою, тому не поділяв жаху свого дядька перед шлюбом з дівчиною, чий прадід усього лише торгував пряним зіллям. Утім… пан Кеван назвав її «чарівним дитям», а чари бувають різного штибу, і не завжди доброго. Вестерліни походили з давнього роду, але мали більше гонору, ніж влади чи багатства. Тиріон не здивувався б, якби взнав, що пані Сивілла принесла своєму вельможному чоловікові більше земних статків, ніж той мав без неї. Копальні Вестерлінів давно виснажилися, кращі землі вони продали або втратили, а