Борва мечів - Джордж Мартін

Тиріон згадав своє власне перебування на Стіні, крабову вечерю разом із Мормонтом та старшиною Варти. Пригадав і страхи Старого Ведмедя.

— Може, досить буде зламати коліна лише кільком? Скажімо, тим, хто убив пана Джаселина. Для науки вистачить, а решту відішлемо до Бовена Марша. Варті жахливо бракує людей. Якщо Стіна впаде…

— …то північ захлинеться дичаками, — закінчив за нього батько, — і Старки з Грейджоями матимуть собі ще одного ворога. Але якщо вони більше не хочуть над собою влади Залізного Престолу, то за яким правом шукають його допомоги? Король Робб і король Балон оголосили, що північ належить їм. Нехай вони тепер її боронять, якщо стане сили. А як не оборонять, то ми ще зробимо собі з того Манса Розбишаки цінного союзника.

Князь Тайвин зиркнув на брата.

— Є ще справи?

Пан Кеван хитнув головою.

— Ні, ми скінчили. Панове радники! Його милість король Джофрі поза всяким сумнівом бажав би подякувати вам за мудрість та добрі поради.

— Хочу перемовитися наодинці зі своїми дітьми, — мовив князь Тайвин, коли усі почали підводитися. — І з тобою теж, Кеване.

Решта радників слухняно попрощалася. Варис вийшов першим, Тирел та Рожвин — останніми. Коли четверо Ланістерів лишилися у палаті на самоті, пан Кеван зачинив двері.

— Коронний підскарбій? — писнув Тиріон придушено. — Благаю, розкажіть, кому це спало на думку?

— Панові Петиру, — відповів батько, — але нам у всякому разі на користь, що коронна скарбниця опиниться у руках Ланістера. Ти просив собі важливий уряд, ось тобі він. Чи ти вже злякався, що не впораєшся?

— Не злякався, — заперечив Тиріон, — а відчув пастку. Мізинець — людина підступна і марнославна. Я йому не вірю, і вам не раджу.

— Він перетягнув на наш бік Вирій… — почала була Серсея.

— …і продав тобі Неда Старка. Про це мені відомо. Нас він теж продасть, ба навіть швидше. У поганих руках монета небезпечніша за меч.

Дядько Кеван зиркнув на нього якось дивно.

— Певно ж, не для нас. Ми маємо золото Кастерлі-на-Скелі…

— …яке викопується з землі. Мізинцеве золото робиться з повітря, варто йому пальцями ляснути.

— Тобі про таке корисне вміння годі й мріяти, милий братику, — промуркотіла Серсея голосом, повним отрути.

— Але ж Мізинець — брехлива потвора…

— …і чорніша від крука — ґава йому доріка.

Князь Тайвин гепнув долонею по столі.

— Ану годі! Припиніть ваші недолугі сварки! Ви обоє — Ланістери, то майте ласку і поводьтеся, як личить Ланістерам!

Пан Кеван відкашлявся.

— На мою думку, хай краще у Соколиному Гнізді править Петир Баеліш, ніж будь-хто інший з шукачів руки пані Лізи. Йон Ройс, Лин Корбрей, Гортон Черленець… усі вони — небезпечні люди, кожен у свій спосіб, і надто гоноровиті. А Мізинець на розум меткий, зате не має ані високого роду, ані вояцької слави. Панство Долини ніколи не прийме того худопахолка за справжнього володаря.

І зиркнув на свого брата. Коли князь Тайвин кивнув, пан Кеван продовжив:

— До того ж пан Петир знову довів свою вірність престолові — лише учора приніс нам звістку про змову Тирелів. Вони заміряються викрасти Сансу Старк до Вирію — начебто на гостину — і там видати заміж за Віласа, старшого сина князя Мейса.

— Таку важливу звістку — і раптом приніс Мізинець? — Тиріон нахилився уперед. — Не коронний шепотинник? Як цікаво.

Серсея недовірливо вирячилася на дядька.

— Санса — моя заручниця! Без мого дозволу вона нікуди не може їхати!

— Ну скажімо, дозвіл ти мусила б дати, якби князь Тирел попросив, — відказав батько. — Відмовити означало б не криючись оголосити, що ми йому не довіряємо. А на таке б він образився.

— Хай ображається. Що нам з того?

«От дурепа безголова» — подумав Тиріон, а вголос терпляче пояснив:

— Мила сестричко, якщо ти образиш Тирела, то заразом образиш Рожвина, Тарлі, Рябина та Вишестража. Ображені, вони можуть почати міркувати, чи не виявиться король Робб Старк більш поступливим до їхніх бажань.

— Я не дозволю троянді та лютововкові опинитися у одному ліжку, — зауважив князь Тайвин. — Цьому треба завадити.

— Як саме? — запитала Серсея.

— Шлюбом. І найперше — твоїм шлюбом.

Від несподіванки Серсеї аж мову заціпило. Оговтавшись, вона зачервонілася, наче їй дали ляпаса.

— Ні! Нового шлюбу не буде! Я не хочу!

— Ваша милосте, — чемно втрутився пан Кеван, — ви молода жінка, досі гарна вродою та плідна лоном. Певно ж, вам не схочеться прожити решту життя на самоті. До того ж новий шлюб покладе край балачкам про кровозміс і таке інше.

— Лишаючись неодруженою, ти сама дозволяєш Станісові поширювати свою гидку облуду, — мовив князь Тайвин до дочки. — Ти мусиш мати у ліжку нового чоловіка, від якого зможеш народити нових дітей.

— Трьох дітей з мене цілком досить. Я — королева Семицарства, а не стадна кобила! Я — намісниця на державі!

— Ти моя дочка, і виконаєш мій наказ.

Серсея похапливо підвелася.

— Я не сидітиму тут і не слухатиму…

— Сидітимеш і слухатимеш, якщо хочеш мати право голосу щодо свого майбутнього чоловіка, — холодно відказав князь Тайвин.

Коли сестра завагалася і сіла, Тиріон зрозумів, що вона програла, незважаючи на нову гучну заяву:

— Я не дозволю знову мене парувати!

— Ти вийдеш заміж і народиш від чоловіка. Кожна твоя нова дитина завдасть нового удару по брехні Станіса. — Очі батька наче припинали її до крісла. — Мейс Тирел, Пакстер Рожвин, Доран Мартел одружені з жінками, молодшими за них, і навряд чи їх переживуть. Жінка Балона Грейджоя стара і хвора, та шлюб із ним змусить нас до союзу з Залізними островами, а я досі не певен, чи це наймудріший з можливих шляхів.

— Ні, — вичавила Серсея з побілілих вуст. — Ні, ні, ні.

Тиріон не зміг зовсім придушити зловісний вишкір, поки уявляв собі, як сестру силоміць везуть до Пайку в заміжжя. «Вже зовсім був покинув молитися, і раптом такий даруночок! Напевне, на мене зглянувся хтось ласкавий з богів.»

Тим часом князь Тайвин вів далі.

— Може згодитися Оберин Мартел, але Тирели тоді не зрадіють, і аж занадто. Поміркуймо про синів великих домів. Гадаю, ти не маєш нічого проти, щоб вийти заміж за