Борва мечів - Джордж Мартін
— То почнемо зі справ весільних? — спитала вона князя Тайвина, коли той всівся.
— Ні, — відповів їхній батько, — зі справ війни. Варисе!
Євнух розплився у шовковій посмішці.
— Я маю для вас, панове, надзвичайно солодкі новини. Учора на світанку наш відважний князь Рандил зненацька застукав Робета Гловера коло Сутіндолу і притиснув його до моря. Були великі втрати з обох боків, але вірне престолу вояцтво зрештою перемогло. Кажуть, що пана Гелмана Толгарта вбито, а з ним іще тисячу людей. Робет Гловер веде вцілілих назад до Гаренголу в кривавому безладі, та навіть не підозрює, що дорогою його скоро перестріне звитяжний пан Грегор зі своїми хоробрими достойниками.
— Хвалити богів! — вигукнув Пакстер Рожвин. — Велика перемога короля Джофрі!
«До чого тут Джофрі? Кого і де він переміг?» — подумав Тиріон.
— І без сумніву, жахлива поразка Півночі, — зазначив Мізинець, — але ж Робба Старка там навіть поруч не було. Молодий Вовк і досі лишається непереможеним у полі.
— Що ми знаємо про задуми та пересування Старка? — спитав Матіс Рябин без зайвих балачок, за своєю давньою звичкою.
— Він утік назад до Водоплину зі здобиччю і покинув замки, які захопив був на заході, — повідомив князь Тайвин. — Наш брат у перших, пан Давен, збирає рештки війська свого покійного батька при Ланіспорті. Коли воно буде готове, він з’єднається з паном Форлеєм Престером при Золотому Зубі. Щойно малий Старк рушить на північ, пан Форлей та пан Давен приступлять до Водоплину.
— Ви певні, що князь Старк рушить на північ? — спитав князь Рябин. — Адже у Калин-Копі сидять залізняки!
Слово узяв Мейс Тирел.
— Чи буває щось недолугіше, ніж король без королівства? Певно ж, малий муситиме піти з річкового краю, знову з’єднатися з Рузом Болтоном і кинутися усією силою на Калин-Коп. Я б учинив саме так.
Тиріон поспіхом прикусив язика, щоб чогось не ляпнути. Робб Старк здобув більше перемог за один рік, ніж князь Вирію за двадцять. Славу Тирела як воєводи живила аж одна непевна перемога над Робертом Баратеоном при Ясенброді, де передовий полк князя Тарлі зробив усю справу, коли головне військо ще й не підійшло. Облога Штормоламу, де Мейс Тирел справді очолював військо, тривала рік без жодного зиску, а після битви на Тризубі князь Вирію покірно схилив прапори перед Едардом Старком.
— Я маю написати Роббові Старку суворого листа, — саме проказував Мізинець. — Скільки я знаю, цей його Болтон тримає цапів просто у моїй трапезній. Безмежне нахабство.
Пан Кеван Ланістер прочистив горлянку.
— Щодо Старків… Балон Грейджой, який тепер величає себе Королем на Островах та Півночі, написав нам листа, пропонуючи угоду.
— А мав би прохати про милосердя і присягати на вірність! — визвірилася Серсея. — За яким правом він сміє зватися королем?!
— За правом завойовника, — відповів князь Тайвин. — Король Балон володіє Перешийком, а відтак обіруч душить Північ, не даючи дихати. Спадкоємці Робба Старка мертві, Зимосіч сплюндровано, залізняки сидять у Калин-Копі та Жбирі-у-Пущі, утримують більшу частину Каменястого Берега. Лодії короля Балона панують у західному морі, звідки залюбки можуть погрожувати Ланіспортові, Файному острову і навіть Вирію, якщо ми його розлютимо.
— А якщо ми укладемо з ним союз, тоді що? — запитав Матіс Рябин. — Які умови він пропонує?
— Хоче, щоб ми визнали його королем і віддали йому під руку все на північ од Перешийка.
Князь Рожвин засміявся.
— Кому при здоровому глузді потрібне щось на півночі від Перешийка? Якщо Грейджой ладен подарувати нам мечі й вітрила за голе каміння та сніг, то я кажу: берімо і вважаймо, що нам пощастило.
— Дійсно так, — погодився Мейс Тирел. — Я б теж так учинив. Хай король Балон покінчить з північанами, поки ми даємо ради Станісові.
Обличчя князя Тайвина не виказувало ані натяку на його справжні почуття.
— Треба щось робити також із Лізою Арин. Удовицею Джона Арина, дочкою Гостера Таллі, сестрою Кетлін Старк… чий чоловік незадовго до своєї смерті змовлявся зі Станісом Баратеоном.
— Та годі вам! — легковажно вигукнув Мейс Тирел. — Жінкам війна не по зубах. Я кажу: хай сидить у своєму Гнізді. Навряд чи вона спричинить хоч найменший клопіт.
— Згоден, — додав Рожвин. — Пані Ліза досі не взяла жодної участі у війні. Та й надто зрадливих вчинків я за нею не пригадаю.
Тиріон ворухнувся у кріслі.
— Але мене вона таки вкинула до цюпи і трохи не засудила на смерть, — нагадав він зі мстивою люттю в голосі. — І не повернулася до Король-Берега присягнути на вірність Джофові, хоча їй наказали. Поставте мене на чолі війська, панове, і я дам Лізі Арин добрячого прочухана.
Ніщо в світі не було б йому миліше — хіба що придушити Серсею. Тиріонові й досі подеколи снилися небесні келії Соколиного Гнізда, і тоді він прокидався, спливаючи холодним потом.
Мейс Тирел посміхнувся весело та привітно, але Тиріон відчув зневагу за його посмішкою.
— Ви б краще лишили війну справжнім воїнам, — мовив до нього князь Вирію. — Ліпші за вас воєводи втрачали величезні раті у Місячних горах або розбивалися разом із ними на Кривавій Брамі. Всі ми знаємо вашу хоробрість і чесноти, мосьпане. Нема потреби спокушати долю.
Тиріон сіпнувся на подушках, готуючись дати колючу відповідь, але батько його випередив.
— Я маю для Тиріона іншу службу. Гадаю, ключ до Соколиного Гнізда тримає в руках наш шановний князь Петир.
— Правда ваша, — погодився Мізинець. — Лише не в руках, а тутечки, у штанях.
Його сіро-зелені очі блиснули лукавинкою.
— З вашого дозволу, ясні панове, я бажав би поїхати до Долини, щоб там схилити пані княгиню Лізу Арин до шлюбу. Сидячи в неї при
