П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

Молитовна сукня. Різнокольорові смужки, розвіваючись на вітрі, передавали молитву добрим духам. Таке плаття вправі носити тільки мудра жінка племені.

Думки Річарда судорожно заметалися. Навіщо ці люди опинилися так далеко від своїх земель? На розум не приходило нічого хорошого, зате дуже багато неприємного.

Річард зупинився. Келен встала зліва від нього. Кара — праворуч, Чандален — поряд з Карою.

Ні на кого не звертаючи уваги, чоловіки в вільному одязі поклали дротики на землю і опустилися перед Річардом на коліна. Схилившись лобом до землі, вони так і залишилися стояти.

Жінка ж мовчки дивилася на Річарда. В її очах був той же вираз, який він часто бачив у інших: у сестри Верни, у відьми Шоти, у Енн і Келен. Такий бездонний погляд був ознакою чарівного дару.

Вона дивилася Річарду в очі з такою мудрістю, якої йому зроду не досягти, і на її губах промайнула ледве помітна усмішка. Як і раніше не вимовляючи ні слова, вона опустилася на коліна серед шістьох супроводжуючих її чоловіків. Торкнувшись чолом землі, вона поцілувала носок його чобота.

Кахарін, — шанобливо прошепотіла вона. Річард нахилився і схопив її за плечі, змушуючи встати.

— Дю Шайю, моє серце радіє, коли я бачу, що з тобою все добре, але що ти тут робиш?

Вона піднялася, і обличчя її розпливлося в усмішці. Ступнувши вперед, вона поцілувала його в щоку.

— Звичайно, я прийшла, щоб побачити тебе, Річард, Шукач, Кахарін, чоловік мій.

Чоловік? — Почув Річард спантеличений голос Келен. І раптово жах усвідомлення потряс його до мозку кісток. Річард згадав про давній закон, про який повідала йому Дю Шайю.

У свій час він відкинув її твердження як ірраціональне вірування або невірну інтерпретацію історії племені. І ось тепер древній привид знову повернувся до нього.

— Чоловік? — Повторила Келен трохи голосніше і трохи наполегливіше.

Темні очі Дю Шайю звернулися на Келен, всім своїм виглядом вона демонструвала, що вельми неохоче відриває погляд від Річарда.

— Так, чоловік. Я Дю Шайю, дружина Кахаріна, Річарда, Шукача. — Дю Шайю погладила свій випираючий живіт і засяяла від гордості. — Я ношу його дитя.

— Надай це мені, Мати-сповідниця, — втрутилася Кара. В голосі її звучала неприхована погроза. — Цього разу я цим займуся.

Кара вихопила кинджал з-за пояса Чандалена і кинулася до Дю Шайю.

Річард виявився швидшим. Метнувшись до Морд-Сіт, він штовхнув її в груди. Це не тільки зупинило Кару, але і відкинуло на крок назад. Річарду і без неї вистачало турбот.

Він штовхнув її ще разок і змусив відступити ще на кілька кроків від стоячої групи.

— А тепер слухай мене! — Річард вирвав з пальців Морд-Сіт кинджал. — Ти рівним рахунком нічого не знаєш про цю жінку.

— Я знаю…

— Нічого ти не знаєш! Слухай мене! Ти воюєш з минулим. Це не Надін! І нічого спільного з Надін не має!

Стриманий гнів нарешті прорвався. З лютим криком Річард увігнав кинджал в землю з такою силою, що той повністю пішов в грунт.

Келен поклала руку йому на плече.

— Річард, заспокойся. В чому справа? Що тут відбувається? — Річард п'ятірнею скуйовдив волосся. Зціпивши зуби, він озирнувся і побачив, що шестеро чоловіків як і раніше стоять на колінах.

— Джіан і всі інші, піднімайтеся з колін! Вставайте!

Чоловіки миттєво піднялися. Дю Шайю спокійно і терпляче чекала. Чандален і його мисливці позадкували. У Племені Тіни Річарда прозвали Річард-з-характером і, хоча й не здивувалися його спалаху, все ж вирішили за краще відійти подалі.

Ні Чандален, ні хто інший не підозрювали навіть, що злився Річард не на те, що вбило одного з них, а швидше за все, як він тепер розумів, двох — і напевно вб'є більше.

Келен стурбовано глянула на нього.

— Річард, заспокойся і візьми себе в руки. Хто ці люди? Він ніяк не міг заспокоїти дихання. І серцебиття. І розтиснути кулаки. І привести в порядок стрибаючі думки. Здавалося, буквально все вийшло з-під контролю. Пригнічені страхи вирвалися назовні і обрушилися на нього всі разом.

Йому слід було згадати це раніше! Річард подумки паплюжив себе за недогляд.

Але має ж бути спосіб перешкодити цьому! Треба обміркувати все як слід. Пора припинити боятися того, що ще не відбулося, і думати про те, як не дати цьому здійснитися.

І тут він усвідомив, що все вже трапилося. І зараз йому потрібно шукати рішення.

Келен взяла його за підборіддя і заглянула в очі.

— Річард, відповідай мені. Хто ці люди? — Він з безпорадною люттю потер лоба.

— Це бака-бан-мана. Що означає «не мають господарів».

— Тепер у нас є Кахарін, і ми більше не бака-бан-мана, — повідомила, не рухаючись з місця, Дю Шайю. — Тепер ми бака-тау-мана.

Не багато чого зрозумівши з пояснення Дю Шайю, Келен знову звернулася до Річарда. Цього разу в її голосі прозвучали роздратовані нотки.

— Чому вона говорить, що ти її чоловік?

Думки Річарда вже були так далеко, що йому довелося зосередитися, щоб зрозуміти, про що запитує Келен. Вона не розуміла всієї складності завдання. Для Річарда питання Келен здавався абсолютно незначним. Давня історія. Дрібниці в порівнянні з навислим над ними майбутнім.

Він нетерпляче спробував її заспокоїти.

— Келен, це зовсім не те, що ти